Схильність до депресії, дотепність, чарівність, самозасудження та чорний гумор - усе це знайшло відображення в його текстах.

Леонард Норман Коен народився у Вестмонті, заможному районі Монреалю, 21 вересня 1934 року.

Його мати емігрувала з Литви до Канади, а батько Натан, чиї предки прийшли з Польщі, володів популярним магазином одягу.

Батько помер, коли Леонарду було всього дев´ять років, але залишив своєму син цільовий фонд, який дозволив би йому продовжити літературну кар´єру.

Молодий Коен відвідував приватну єврейську денну школу, де навчився грати на гітарі і організував фолк-групу під назвою Buckskin Boys. "Гітари вражають дівчат", - так він це пояснив.

Image copyrightGETTYImage captionСвій перший роман "Улюблена гра" Коен написав на грецькому острові Ідра

У 1951 році він вступив в Університеті Макгілла в Монреалі, де вивчав англійську літературу, і в 1956 році опублікував свою першу збірку віршів "Порівняймо міфології".

Його поезію добре сприйняли, і після року в Колумбійському університеті в Нью-Йорку він почав писати постійно. У 1961 році, коли йому було 27, видав другу збірку віршів - "Коробка спецій Землі".

Цією книгою Коен завоював собі репутацію серйозного поета. Вірш "У вас є коханці" передає його захоплення людськими стосунками.

За рахунок ліцензійних виплат із книги та літературних грантів від канадського уряду він мандрував світом і знайомився з усіма його принадами, зокрема вживав ЛСД, коли це було ще законним.

Після перерви в Лондоні, де він у першу чергу купив друкарську машину Olivetti та синій плащ, Коен переїхав на невеликий грецький острів Ідра і в 1963 році опублікував свій перший роман "Улюблена гра".

Він жив у Греції з норвежкою Маріанною Йенсен, для якої пізніше написав пісню So Long Marianne. Її смерть на початку 2016 року надихнула Коена на його останній хіт You Want It Darker, що вийшов нещодавно.

"Культовий"

Image copyrightGETTY

"Красиві невдахи" - другий роман Коена - був опублікований у 1966 році. Boston Globe тоді написав: "Джеймс Джойс не помер. Він живе в Монреалі під ім´ям Коен".

Але письменник вже вирішив переїхати в Нью-Йорк і продовжити кар´єру автора пісень і музиканта.

Його дебютний альбом Songs of Leonard Cohen ("Пісні Леонарда Коена"), вийшов у грудні 1967 року. Альбом - з його траурним тоном і стомленими інтонаціями - не мав комерційного успіху, але Коен став чимось на кшталт культового класика для прихильників фольку, і артисти почали робити кавери на такі пісні, як Suzanne.

Серед них була Джуді Коллінз, яка зробила цю пісню хітом.

Упродовж наступних семи років Коен записав іще три альбоми. До одного з них увійшла композиція Chelsea Hotel - натхненна сексуальним зв´язком Коена зі співачкою Дженіс Джоплін.

Image copyrightREDFERNSImage captionНа музичному фестивалі Isle of Wight Festival у 1970 році Коен підкорив шестистатисячний натовп

Попри паралізуючий страх живих виступів, із останнім альбомом він поїхав у світовий тур.

У рамках туру відбувся і знаковий виступ Коена на музичному фестивалі Isle of Wight Festival у 1970 році.

Коен виступав після Джимі Гендрікса і завоював натовп своєю історією про дитячі поїздки до цирку. "У цирку трапилася одна річ, на яку я завжди чекав", - сказав він 600 тисячам людей.

"Я не хочу нав´язувати вам щось, це не про те, щоб співати разом... Але був один момент, коли людина встає і каже: "Можете всі запалити сірники, щоб ми побачили один одного?"

"То чи можу я попросити вас, кожного, запалити сірники, щоб я міг бачити, де ви всі? Чи може кожен із вас запалити сірники, що ви виблискували, як світлячки, кожен на своїй висоті? Я хотів би побачити сяяння цих сірників".

Особисту історію та той виступ Коена пам´ятають як один із визначних моментів всього фестивалю.

Hallelujah

У 1973 році Коен поїхав до Ізраілю волонтером на війну Судного дня. Він хотів брати участь у активних діях, але натомість його надіслали розважати військових у танковій дивізії. Одного разу разом із нею музикант потрапив під обстріл у Синайській пустелі.

Запис його п’ятого альбому, Death of a Ladies´ Man, звівся майже до фарсову. Коен мав конфлікт зі своїм продюсером Філом Спектором, чия техніка "стіни звуку" суперечила спокійній акустиці Коена. Альбом не мав успіху, і музикант згодом від нього відхрестився.

Image copyrightGETTY

Наприкінці 70-х і на початку 80-х років популярність Коена знизилася, але в 1985 році, після виходу альбому Various Positions, інтерес до його музики відновився. Саме в цьому альбомі з’явився трек Hallelujah, над яким музикант працював п’ять років.

Ця сумна балада – про кохання, секс, релігію, бажання і жаль. З усіх пісень Коена на неї зробили найбільше каверів. Найвідомішим із них стала мелодійна версія Джеффа Баклі, яка була записана ще в 1994 році, але стала хітом після того, як Руф Вайнрайт заспівав її для мультфільму "Шрек" 2001 року.

Альбом Various Positions мав помірний успіх. Якийсь час здавалося, що Коен – співак для невеликої групи обраних, аж поки у 1987 році його бек-вокалістка Дженніфер Ворнз не випустила альбом Famous Blue Raincoat, який написав Коен.

Збірка продавалася дуже добре і привела до Коена нове покоління слухачів. Наступного року пара випустила I´m Your Man, у якому поєдналися цинічні коментарі, на кшталт First We take Manhattan, та красиві романтичні пісні, як Take This Waltz.

У 1991 році Коен знову опинився в центрі уваги після виходу збірки каверів на його пісні I´m Your Fan. Але до того часу Коен уже почав багато часу проводити з буддистами в Каліфорнії, а в 1996 році - повністю переїхав до них, щоби стати ченцем.

У 1999 році він повернувся з великою кількістю нового матеріалу, частина якого увійшла до альбому Ten New Songs – "Десять нових пісень" 2001 року.

У 2006 році 73-річному Коену довелося повернутися до гастролей, коли він виявив, що його менеджер і колишня коханка Келлі Лінч привласнила понад 5 мільйонів доларів із його рахунку.

Він виграв суд проти неї і мав отримати величезні компенсації, але Лінч не змогла йому майже нічого виплатити. Згодом жінку ув’язнили за порушення судового припису не підходити до Коена.

Image copyrightGETTY

У 2012 році вийшов альбом "Старі ідеї", що став найуспішнішою збіркою музиканта у чартах. Багато критиків розглядали пісні із цього альбому як роздуми над власною смертю. Попри поважний вік, Коен поїхав у світовий тур просувати зібрку.

Після закінчення Великого туру в 2013 році Коен майже зник із поля зору публіки, але продовжував писати.

"Лебедина пісня"

Минулого місяця він випустив альбом You Want It Darker.

Через проблеми зі спиною Коену було важко виходити з дому, і його син Адам ставив мікрофон на обідній стіл співака і записував його на лептоп.

Як і Blackstar Девіда Боуї, цей запис нагадував лебедину пісню. "Я залишаю кін, я виходжу з гри", - співав Коен.

В інтерв’ю журналу "Нью-Йоркер", приуроченому до виходу альбому, Коен розповів, що примирився зі смертю.

"Я готовий померти, - сказав він. – Сподіваюся, це не дуже неприємно. От і все".

Коен був одним із найбільш загадкових поетів і авторів пісень свого покоління.

Багато мотивів його творчості вказували на депресію, але сам вважав себе радше уважним спостерігачем за реальністю.

"Думаю, мою роботу характеризує швидше серйозність, аніж депресія, - сказав він в одному інтерв’ю. - Я люблю посміятися, але думаю, що існує і насолода від серйозності. Усі ми знаємо, що коли зачинити двері і піти у свою кімнату, залишаєшся наодинці зі своїм серцем та емоціями, і це не так уже й смішно".