Тема статевого виховання підлітків у нас хоч і не табуйована, але дотепер не надто популярна. Хоча потрібна й за браком вибору традиційно заповнюється вулицею або Інтернетом. Тож думати про це завтра, як радить відома героїня роману «Віднесені вітром» Скарлет О’Хара, може бути запізно.

Свідомі батьки думають про це вчора й самі розповідають дітям про особливості дорослішання дівчаток і хлопців, про їхні стосунки й наслідки. Менш свідомі шукають відповідних книжок, фільмів, лекцій.

Повість Ольги Купріян – не посібник зі статевого виховання. Утім він стане у пригоді тим батькам, які воліють радше «підсунути» дитині потрібну книжку. Адже тут яскраво й реалістично зображено життя 14-15 річних підлітків. Тут є й особисті проблеми дорослішання й усвідомлення себе як представника певної статі, стосунки з батьками, з однокласниками, дружба й суперництво, взаємини з дорослими поза родиною, кохання.

Читаючи повість як доросла жінка, яка давно пройшла цей етап, розумієш – часи міняються, проблеми лишаються ті самі. Від того, як ти виглядаєш, до бажання закохатися й цілуватися до нестями, від постійного суперництва з дівчатами у класі до страху бути незрозумілим із своїми бажаннями й вчинками.

Утім, до цього розуміння подібності проблем треба пройти через читання тексту очима мами. Маючи в колі друзів дітей від 12 до 17 років, спочатку приміряєш думки й дії героїв повісті на своїх і жахаєшся, думаєш: «Та ні, наші діти ще такі наївні, вони про це не думають! Які там хлопці! Яке кохання! В них інше на розумі». А потім згадуєш себе у ті самі 14-15 років, і бачиш, що Мілка й Таня нічим від тебе й твоїх подруг не відрізняються! Всі проходять етап дорослішання, перехід від дитинства до дорослості в кожного свій, інколи болючий і важкий, інколи трохи легший, але він був, чи є, чи буде в кожного.

Крім безумовно актуальної тематики й проблематики повісті, авторка вцілила й у сучасний тренд – поєднання жанрів. Адже майстерні включення в текст уривків щоденника, електронного листування, смс-сок є не лише ознакою часу, а й свідчить про метажанрову природу тексту.

Це чудово, що в нашій літературі з’являється дедалі більше книжок не лише ДЛЯ, а й ПРО підлітків, про їхні думки й мрії, надії і бажання, написані щиро й відверто, легкою, зрозумілою мовою, без повчань і моралізаторства, таких, як «Солоні поцілунки» Ольги Купріян.

Олена Даниліна