Читомо спробувало з’ясувати, що викликало таке обурення серед літераторів і чому не стихають дискусії.

Ґжеґожа Ґаудена було відсторонено від посади директора Інституту книги, який він очолював впродовж восьми років. 1 квітня 2016 року не зважаючи на те, що його контракт закінчується наприкінці 2017 року.  Причиною такого рішення Анна Лутик, речниця Міністерства культури та національної спадщини, назвала зокрема результати перевірок, проведених ще Малгожатою Омілановською, яка очолювала Міністерство культури Польщі у 2014-2015 роках.

Саме ця установа виявила перевитрати та порушення в укладених угодах, опитування громадськості та відсутність ефективних дій для популяризації читання. Мова йде про те, що в березні Національною бібліотекою було оголошено результати опитування, які свідчили про те, що 63% поляків за 2015 рік не прочитали жодної книги, це найгірший результат за останні десять років.

Ґжеґож Ґауден

Світлина instytutksiazki.pl

Згодом, в одному з інтерв’ю Ґауден назвав таке рішення політичним й сказав, що  тривають «чистки» у державних установах, всіх, а не тільки тих, що пов’язані із культурою. Він зазначив, що першим у відставку пішов голова Національного культурного центру Кшиштоф Дудек, а згодом йому самому також запропонували піти у відставку, від чого Ґауден відмовився, тому й був відсторонений від посади.

На захист Ґаудена стали відомі польські письменники, які підписали відкритий лист до міністра культури та національної спадщини Польщі Пьотра Ґлінського. Звернення було опубліковано у  «Газеті Виборчій» («Gazetа Wyborczа»). Зокрема причиною численних обговорень стало також і те, що лист підписав поет Юліан Корнхаусер, тесть президента Польщі Анджея Дуди.

Наводимо текст відкритого листа:

«Хочемо висловити нашу незгоду з відстороненням  Ґжеґожа Ґаудена від посади директора Інституту книги.
Мабуть, наш протест не справить ефекту – новий уряд уже звично не бере до уваги думку громадськості, – але хочемо, щоб це все ж було сказано: Ґжеґож Ґауден був чудовим директором Інституту, він протягом років очолював і вів дуже професійну команду.  Вдало продовжуючи роботу, розпочату Альбрехтом Лемпом, він сприяв розквіту цього важливого для підтримки польської літератури форпосту.

Інститут Книги завжди керувався суто раціональними критеріями, ніколи не був політично заангажованим. Натомість відсторонення Ґжеґожа Ґаудена є актом політичної помсти і може тільки нашкодити польській культурі».

А тим часом, поки тривають протести, міністр культури Польщі Пьотр Ґлінський на початку квітня призначив новим директором Інституту книги Даріуша Яворського, який у 2012-2014  роках був заступником мера Познаня, а на останніх виборах отримав мандат депутата міськради.

Божена Антоняк,співзасновниця видавництва «Урбіно»:

«1 квітня з посади директора Інституту книжки в Польщі відкликано Ґжеґожа Ґаудена. З Інститутом ми співпрацювали багато років і, хоча «Урбіно» понад половину книжок видало без будь-яких грантів на переклад, все ж підтримку Інституту книги вважали й уважаємо безцінною, а партнерство – надзвичайно потрібним.

Досить сказати, що книжки таких амбітних авторів, як Ольга Токарчук чи Тадеуш Конвіцький практично не мали шансів бути виданими в Україні без інститутської підтримки.
Інститут книги в Польщі існує з 2004 року, і за цей відносно недовгий час так багато було створено. Для мене як перекладача дуже важливою є можливість раз на кілька років поїхати на стипендію Інституту для перекладачів і спокійно попрацювати над обраною книжкою. Дуже важливою є можливість брати участь у Міжнародних конгресах перекладачів польської літератури, які Інститут організовує раз на 4 роки. Організації цих конгресів можна лише аплодувати.

Є й багато інших цікавих можливостей. І, звісно, безцінним є той досвід, який ми мали можливість спостерігати й переймати в тому, що стосувалося поширення читання серед різних верств населення, створення й підтримка різноманітних програм, дискусійних клубів книжки, організації письменницьких поїздок бібліотеками країни та багато іншого.

Для нас, видавців, добре знайомих із польським книжковим ринком, тих, хто роками видає переклади польських письменників, відкликання директора Ґаудена стало цілковитою несподіванкою. Хочеться вірити все-таки в перемогу здорового глузду і в те, що він знову очолюватиме Інститут книги».

Малгожата Гутовська-Адамчик,письменниця:

«Не знаю, хто замінить Ґжеґожа Ґаудена і мені дуже важко оцінити його, перш ніж він розпочне роботу. Безумовно, масова заміна еліти є тривожним явищем.

Поглиблюється  розподіл суспільства, а наш уряд і партія, які перемогли на виборах,  не тільки не протидіють цьому, але й навіть сприяють. Це справить далекосяжний вплив, наслідки якого важко уявити.

Натомість легко собі уявити, що перед Інститутом книги постануть, як перед радіо і телебаченням, нові завдання. Популяризуватимуть тих авторів, які прихильні до влади й поширюють її погляди. Літературу буде залучено у пропагандистську діяльність, а це ніколи не було їй на користь».

Юстина Соболевська,журналістка, літературний критик:

«Інститут книги під керівництвом Ґжеґожа Ґаудена функціонував дуже добре, завдяки його програмам, зокрема й польсько-українська культурна співпраця. Особливу увагу він приділяв розвитку бібліотек і читання, саме тому з сумом сприйняли рішення міністра про його відсторонення від посади.

У польській пресі було випущено лист найвидатніших письменників на його захист. Сподіваюсь, що новий директор продовжуватиме хорошу роботу Інституту й користуватиметься його досвідом.
Це дуже важливо, адже результативність та ефективність цієї інституції ґрунтується на  багаторічній праці, а невідповідними рішеннями можна це все легко зіпсувати. Я сподіваюся, що такого не трапиться».

Зиґмунт Мілошевський,письменник, журналіст:

«Особливість цивілізованого світу в тому, що люди різних поглядів намагаються ладнати між собою, а не робити все для того, аби знизити один одного. Каденція Ґжеґожа Ґаудена закінчувалася в кінці 2017 року і вважаю, що до того часу нова влада в Міністерстві культури має з ним співпрацювати на благо польської літератури.

Якщо представники влади вважають, що у них є нові ідеї щодо функціонування Інституту й популяризації читання та польської літератури, тим краще. А які можуть бути наслідки для польської літератури? Як автор, перекладений на кільканадцять мов, я бачу, що поволі, маленькими крочками, польська література здобуває своє місце в світі.

Насамперед, відправною точкою стає документалістика та польські репортажі, колеги насправді чудово продовжують традицію Ришард Капусцінського. Промоція літератури передбачає відкритість до всіх її різновидів, навіть для тих речей, що можуть суперечити традиційному розумінню патріотизму, можуть добре зарекомендувати за кордоном народ і його культуру. Не певен, чи нова влада має у собі таку відкритість, якщо не сказати більше».

Ольга Токарчук,письменниця:  

«Ґжеґож Ґауден збудував ефективну установу, яка викликала заздрість у всього світу, і не тільки у письменників чи видавців, а й у всіх, хто пов’язаний з книжкою. Коли я розмовляю з цими людьми, мене переповнює гордість через те, що нам у Польщі вдалося створити й послідовно реалізовувати таку чудову ідею для підтримки літератури й читання.

Відсторонення директора  під час тривання інвестицій та різних програм, тільки для якоїсь «доброї зміни», є симптомом польської хвороби – зіпсувати те, що добре працює. На жаль, це вказує на ненаситний голод до влади і посад».

Коментар надано «Газеті Виборчій» («Gazetа Wyborczа»)

Моніка Шнайдерман,директорка видавництва «Czarne»: 

«Роботу Інституту книги щодо просування читання у Польщі й польських книг за кордоном не варто недооцінювати. Розвиток дискусійних книжкових клубів, передусім у провінціях, підвищення професійного рівня бібліотек, перекладацьких програм, завдяки яким сотні книг було опубліковано за кордоном.

Це лише частина завдань, які стоять перед Інститутом книги і які він вдало виконує, завдяки зусиллям всього колективу. Звинувачення установи в тому, що незважаючи на всі ці заходи, рівень читання знижується є провокацією, шитою білими нитками, яка спрямована на дискредитацію цієї заслуженої установи з політичних причин. З усіх сил буду цьому протистояти!»

Алла Костовська