За останній час видано чимало збірок поезії, тож вам буде з чого вибрати, а десь, може, навіть очі розбігатимуться. Традиційно перед початком одного з найбільших у країні фестивалів-ярмарків Читомо вирішило зробити огляд новинок поетичного жанру. Отож, уперед, до важкої поетичної полиці Арсеналу-2016!

Антологія української поезії ХХ століття. Серія «Українська Поетична Антологія». – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016.

Відомий поет і видавець Іван Малкович вирішив створити авторську антологію цілої української поезії ХХ століття й афористично означив її: «від Тичини до Лишеги». Справді амбітний намір! Антологія складається з двох частин.

У першій – важливіші для упорядника поети (власне, і Тичина, й Лишега перебувають саме тут), ключові постаті різних географічних просторів (від УРСР до західної діаспори), різних стилів-течій (і Празька школа, і неокласики, й авангардисти, і шістдесятники, і Київська школа).

У другій частині меншим числом віршів представлено ще кількадесят авторів. Їх, загалом, теж можна назвати ключовими та першорядними, тому немає жодного сумніву, що принцип поділу на «просто кращих і найкращих» ще викличе багато дискусій, суперечок, а враховуючи, що чимало фігурантів живі й літературно активні – будуть і обурення та образи.

Але це вже дрібниці. Якщо задум Малковича вдасться й антологія «піде», вона має всі шанси стати «must have», неодмінною окрасою книжкової шафи для кожної людини, яка цікавиться українською літературою.

Ростислав Мельників. Апокрифи степу. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Давно очікувана обізнаними читачами подія. Нарешті виходить друком чергова книжка поета Ростислава Мельникова. Мельників – один із найпомітніших поетів покоління дев’яностих, свого часу вони спільно з Сергієм Жаданом та Ігорем Пилипчуком заснували в Харкові культову літературну групу «Червона Фіра».

Останніми роками Ростислав Мельників книжок не видавав, а більше уваги приділяв викладанню та літературознавчим дослідженням. Вірші 1992-2012 років – це і тексти з візуальним акцентом, цікавою формальною побудовою, і грона асоціацій, і риторика, і просто задумана лірика, сповнена настроєвістю.

 Читайте також: VI Книжковий Арсенал: програма

kzkz 

лялля

Євгенія Чуприна. У хаті, де не працює санвузол. – К.: Каяла, 2016.

Активна учасниця слемів, київської літературної тусовкипоетичних вечорів і «світських» заходів, тривалий час Євгенія Чуприна була більш відома своєю російськомовною творчістю, а тепер у новому видавництві «Каяла» побачила світ її україномовна поетична книжка з іронічною назвою «У хаті, де не працює санвузол».

Власне, глибоко іронічні й всі вірші у цьому виданні. Переважно це жваві, сюжетні, епічні верлібри, не без пародійної афористичності. А явною кульмінацією книжки є фінальна поема у формі «еротичного гороскопу» – стьоб над стереотипами суспільства у цій тонкій і вразливій галузі.

Також «У хаті, де не працює санвузол» чимало літературного «метатексту»: віршів, похідних від історій із життя поетів і поезії.

 лялялял

лялял

ляля

Артем Полежака. Стіхи о жизні. – К.: Люта Справа, 2016.

Ексклюзив – перша справжня паперова книжка одного з найвідоміших сучасних сатирично-іронічних поетів України Артема Полежаки. Важко повірити, що в нього досі не було власної книжки, але це так.

«Люта Справа» взялася виправити ситуацію. І ось до вашої уваги «Стіхи о жизні». Пародії, віршовані анекдоти, веселі відгуки на поточні соціально-політичні події та на вічні теми українською, російською та мішаною мовою маршруток (про них Полежака теж чимало пише).

У книжці ви знайдете, серед іншого, такі хіти, як «Москаль у МакДональдзі», «Як упав же він (на падіння Леніна в місті Харкові)», «Катя Ватница», «Колода порнокарт», «Господин Киселев».

Читайте також: Що буде на Книжковому Арсеналі-2016

ляляля

Борис Херсонський. Родинний архів та інші вірші. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Український переклад, можливо, найпомітнішої книжки російськомовного поета України номер один Бориса Херсонського. Та деякі інші тексти, серед яких – автопереклади й українські вірші.

У поетиці Херсонського особливе значення має тема і мотиви пам’яті (про що переконливо нагадує і назва книжки), розплутування історії та мереж культурологічних, біографічних асоціацій. І, звичайно, особлива ритміка, що особисто мені, скажімо, нагадує залізничний стукіт коліс.

Цікаво, що Борис Херсонський – загалом автор виразно естетський – знайшов для себе можливим і необхідним відгукнутись у деяких своїх віршах на буремні події останніх двох (а вже, власне, й більше, ніж двох) років: Майдан і російську агресію, заворушення і бої 2014 року. Не перейшовши при цьому межі віршованої публіцистики.

лялял

Арсеній Тарасов. Листи на Північ. – К.: Смолоскип, 2016.

Поезія наймолодшого покоління. Арсеній Тарасов – один із переможців минулорічної літературної премії видавництва «Смолоскип». Логічним продовженням цього лауреатства (відповідно до правил конкурсу) і стала поява книжки «Листи на Північ».

У поетичній збірці, за словами її автора, справді використано мотиви і фрагменти листів як особливої, концептуальної форми діалогу. Вірші Арсенія Тарасова переважно перебувають у сфері медитативного настрою, повільного ритму, що сприяє увазі до промовистих деталей.

Останні можна сприймати через призму натяків і посилань, а можна – з тим самим успіхом – і безпосередньо. Ну і, ясна річ, не можна не зауважити «японських» мотивів цієї книжки, які починаються назвою, продовжуються прихованими і неприхованими цитатами, а завершуються, мабуть, самим підходом до побудови й розбудови образів.

Лесь Белей. Книга про ліс. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Дуже метафоричні, плавні й «рослинні» вірші (не випадково поезію Леся Белея на Книжковому Арсеналі ви зможете почути, зокрема, на події під назвою «Flora Poetica»).

Красивий «макрорежим» текстів «Книги про ліс» сподобається багатьом прихильникам умовно герметичної гілки сьогоднішньої молодої української поезії. Композиція книжки добре концептуально пророблена та витворює свій особливий самодостатній світ.

Оксана Куценко. Лялечки. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Саме Видавництво Старого Лева цього року формує структуру поетичної полиці Книжкового Арсеналу. І знов ефектне повернення.

Оксана Куценко (до речі, організаторка українсько-африканських читань «Я на тебе чекатиму під деревом каїсе-дра», призначених, серед іншого, для збору коштів на видання однойменної антології), як і деякі інші автори з нашого списку, тривалий час не публікувалася.

Книжка «Лялечки» – доказ, що вона цей час не сиділа без діла. Маємо цікаву, багато в чому підкреслено психологічну книжку віршів, у центрі якої, здається, людина, закручена в щоденному лабіринті.

Ірина Цілик. Глибина різкості. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016.

Ірина Цілик – один із найгучніших у сьогоднішньому публічному інформаційному просторі голосів сучасної української літератури. Її творчість зрезонувала з цим простором на темі війни, на темі співчуття і співпереживання людині, зокрема й «маленькій».

Але, звісно, цим вона не вичерпується. Бо ж і в головному наразі поетичному хіті Цілик «Повертайся живим» численних читачів і слухачів зачіпає не сам лише близьким багатьом заклик « Перемагай і вертайся додому », але й «відгадані» метафори, «підстрелені» рисочки важливих подій і станів:

Ти, головне, повертайся до мами.

Десь там сивіючи за видноколом,

Матері тужать і дружать домами,

Що пахнуть ніжністю та корвалолом.

Шота Іаташвілі. Олівець у землі. – Тернопіль: Крок, 2016.

Вірші грузинського поета в перекладі Маріанни Кіяновської, Сергія Лазо та Олени Мордовіної продовжують перекладну «лінійку» видавництва «Крок». Повчальним для України моментом є те, що збірку видали за фінансової підтримки Грузинського національного книжкового центру та Міністерства культури і захисту пам’яток Грузії.

Шота Іаташвілі – то задерикуватий і веселий, то філософічно-афористичний. Може як розповідати біографію розетки, так і розмірковувати про Бога, смерть і любов, володіє ефектною риторикою, що дозволяє завершити вірш такими словами: « не пам’ятаю, чи покінчив тоді з життям, / чи лише поголився ».

Емма Андієвська. Маратонський біг. – К.: Люта Справа, 2016.

Одна з живих класиків української поезії Емма Андієвська презентує свою нову книжку. А заразом – і доказ, що сюрреалізм лишається вічно живим (у сучасній, видозміненій, звісна річ, формі).

Хай би собі жартувала інша видатна письменниця з еміграції Віра Вовк, що, мовляв, «скільки сонетів Емми Андієвської може прочитати людина?», та «Маратонський біг», поза сумнівами, засвідчить, що читачі цих сонетів не закінчуються.

Майстерні й карколомні стрибки сенсу і підсвідомості, вигадлива лексика й особлива мелодика та інші фірмові знаки віршів Андієвської вкотре приходять до її читача у рік для авторки майже ювілейний – 19 березня їй виповнилося 85.

Це був не хіт-парад. Це – лише частина поезії, яку ви зможете придбати чи послухати на Книжковому Арсеналі 2016 року. Подивитися й обрати книгу можна у нашій вітрині новинок до Книжкового Арсеналу. Читайте, переживайте, отримуйте задоволення, замсилюйтесь і придивляйтеся. 

Олег Коцарев