Пане Будрассе, авіакомпанія Lufthansa ще у 1990-х роках надала Вам доступ до своїх архівів і замовила дослідження про примусову працю на підприємстві за часів націонал-соціалізму. Нині вийшла Ваша книжка - " Adler und Kranich. Die Lufthansa und ihre Geschichte 1926 - 1955" ("Орел і журавель.  Lufthansa  та її історія у  1926 - 1955  роках") - однак проти волі підприємства. Чому так сталося?

Луц Будрасс: У 2000-2001 роках я написав для Lufthansa дослідження про примусову працю. Тоді його не опублікували. З того часу я розмірковував про те, чому Lufthansa так поводиться зі своєю історією. Результатом стала книга "Орел і журавель", у якій я описав історію з 1926-го до 1955 років. Якщо Ви розглянете у порівнянні з нею офіційну книжку Lufthansa про її історію під назвою "Під знаком журавля", то у ній усе розпадається на дві частини. З одного боку, чудова історія першої Lufthansa із численними фото, а потім у кінці, у маленькому пластиковому конверті, моє дослідження - на, імовірно, найтоншому папері, доступному на німецькому ринку.

Я вважаю такий поділ неправильним. Не існує хорошої й поганої історії. Аби мати можливість зрозуміти компанію, треба бачити обидва боки. Lufthansa, очевидно, і досі не готова до цього кроку.

Lufthansa донині стверджує, що не є правонаступницею колишньої німецької Lufthansa, а тому не має нічого спільного з історією компанії до перезаснування у 1953 році. Як Ви на це дивитесь?

Існує перша й існує друга Lufthansa. У цьому немає сумніву. Перша Lufthansa була заснована 6 січня 1926 року, а друга - 6 січня 1953-го. З одного боку, компанія хоче відгородитися від злочинів, до яких Lufthansa була причетна за часів націонал-соціалізму. А з іншого боку, - використовувати фотографії авіації 1920-тих років - ці красиві образи відновлення Німеччини після Першої світової війни, культурного діалогу, миру, пригод.

Якою Lufthansa була у 1920-1930-тих роках?

Lufthansa тоді була, у першу чергу, державним підприємством. Великою ціллю, поставленою у 1925-1926 роках у рейхсміністерстві авіації та Рехйсвері (збройних силах Німеччини у 1919 - 1935 роках -  Ред. ), було відновлення в майбутньому військово-повітряних сил, заборонених після Першої світової війни. Lufthansa була важливим засобом досягнення цієї цілі. Вона мала бути гарантованим покупцем продукції німецького літакобудування. Таким був справжній початок Lufthansa, прикрашений ідеєю авіації як шляху відновлення Німеччини після Першої світової війни як країни світового значення.

"Світового значення" передусім прагнули й націонал-соціалісти. Наскільки компанія була частиною режиму в 1933 - 1945 роках?

Lufthansa без сумніву була частиною режиму. Вона навіть брала участь у його становленні. Вона дуже рано стає на бік націонал-соціалістів, а саме - Германна Ґерінґа. Наприкінці січня 1933 року він призначив очільника компанії Ергарда Мільха статс-секретарем рейхскомісаріату авіації, що пізніше став міністерством авіації рейху. З цього моменту Lufthansa стала організацією, під прикриттям якої формувалися військово-повітряні сили, що таємно відбувається до 1935 року, замаскованим Люфтваффе.

Якою мірою винна Lufthansa у воєнних злочинах?

Для Lufthansa у війні не було окремої функції - після того, як Люфтваффе почало виконувати свої завдання.Тож компанії довелося шукати свою роль - її вона знайшла у ремонті літаків. Як усі інші підприємства, від певного часу Lufthansa не могла обійтися без примусових робітників. У Німеччині їх було близько семи мільйонів. Lufthansa від інших підприємств вирізняє те, що примусових робітників по-справжньому експлуатували, аби зібрати кошти на повернення до цивільної авіації після війни. Lufthansa отримувала прибуток за рахунок примусової праці робітників.

У Вашій книзі Ви пишете, що євреїв на початку примушували до праці ,  а пізніше відвозили до таборів смерті - і Lufthansa цьому ніяк не протидіяла. А також про те, що представники компанії рекрутували робітників до примусової праці на фронтових ремонтних майстернях.

Особливістю є те, що Lufthansa, на відміну від інших підприємств, самостійно залучала цих примусових працівників. У випадку фронтових ремонтних майстерень на сході компанія мала можливість самостійно захоплювати примусових робітників, яких потім відправляли до Німеччини. Значною мірою мова йде і про дітей.

Чи було підприємство притягнуте до відповідальності за ці злочини після закінчення Другої світової війни?

Lufthansа, як і більшість підприємств, не притягли до відповідальності. Однак на компанію, на відміну від інших, чекала гірка доля. Її оголосили частиною військової авіації й 1951 року ліквідували. Заборона Німеччині мати авіацію протривала до 1955 року.

Тут можна було би припустити, що Lufthansa має рацію. Після краху 1945 року підприємство було повністю по-новому засноване у 1953 році. Чому Ви стверджуєте, що це не так ?

У 1953 році Lufthansa заснували частково ті ж люди, що й у 1926-му. Це Курт Вайґельт, який, будучи заступником голови наглядової ради, відігравав домінуючу роль у першій Lufthansа. А також Курт Кніпфер, який, будучи раніше прусським чиновником, працював одним із провідних представників керівництва Lufthansa до 1945 року. Він став одним із найважливіших засновників другої Lufthansa, як чиновник у федеральному міністерстві транспорту. Мала місце значна кадрова тяглість.

Інші німецькі компанії - навіть такі великі ,  як родина промисловців Квандтів або  Dr. Oetker,  - упродовж минулих років за допомогою істориків опрацювали націонал-соціалістичне минуле своїх родин і підприємств .  Чому, на Вашу думку, саме Lufthansа до сьогодні не усвідомила необхідність такого опрацювання?

На мою думку, у нас усе ще дуже багато галузей у німецькій економіці, які використовують певні історичні фотографії на власну користь задля реклами. Саме в авіації подібне ніколи не ставилося під питання - при цьому світлини походять і з 1920-тих років, часів перших польотів, і з часів націонал-соціалізму. Через те, що Lufthansa хоче й надалі використовувати дані фотографії в маркетингових цілях, вона ще не готова ставити під питання увесь цей час загалом.

Луц Будрасс є співзасновником робочої групи критичної історії підприємств і промисловості при інституті історії Рурського університету Бохума. У фокусі його досліджень - історія авіації, озброєнь, підприємств та економіки ХХ сторіччя.

Інтерв´ю провела Сара Юдіт Гофманн