За рукопис роману «Роза Вітрів» молода письменниця Ярослава Литвин одержала літературну премію видавництва «Смолоскип». Аж ось у цьому ж видавництві вийшла й сама книжка.

Роза Вітрів — ім’я головної героїні, що символізує її перебування на перехресті шляхів, впливів, настроїв; усього ключового для молодої людини в сучасному місті. Тож, це роман про культуру міста і людини в ньому. Роза — художниця, що веде підкреслено творчий, мандрівний, «вітряний» спосіб життя. Та в якийсь момент відчуває потребу інтегруватися у «звичайне», «буденне» суспільство. Зустріч людини мистецтва і споживацької індустрії Ярослава Литвин дотепно зобразила у сценах роботи своєї героїні у піар-аґенції. Власне, її «контора» — не зовсім звичайна фірма: спеціалізується не на PR-супроводі, приміром, якоїсь марки прального порошку чи мережі супермаркетів, а на «розкрутці» міських жебраків, від багатодітних матерів до музикантів. Вдячний матеріал для забавних сюжетних колізій! А надто, якщо врахувати, що письменниця й сама має добрячий досвід праці у сфері зв’язків із громадськістю.

Та значно потужнішу роль відіграє інший конфлікт у житті художниці. Вона болісно кохає не абикого, а архетипне втілення всіх традиційних недоліків привабливого негідника; і це втілення ще й є її чоловіком, який із нею не живе, якого вона не хоче й згадувати. Але — парадокс! — не лише погано-приховано навіть від самої себе прагне його, а й тільки в його присутності відчуває справжнє натхненне полум’я та мистецький екстаз.

Написано з чималим психологізмом. Посилення цього елементу в творчості молодих українських прозаїків — виразно позитивна тенденція нашої літератури. Треба також відзначити в «Розі Вітрів» і почуття гумору, й переконливі зображення Києва, Львова, Карпат, інших місцин; чіткі «мазки» людських розмов, жестів і вчинків — навіть незрозумілих чи екзальтованих. Усі ці характеристики роблять роман (чи повість — жанрову природу книжки можна визначити і так, і сяк) «Роза Вітрів» текстом для вельми різноманітної та широкої авдиторії.

Олег Коцарев