Re: цензії

20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла
10.11.2024|Євгенія Юрченко
І дивитися в приціл сльози планета

Літературний дайджест

20.11.2015|08:28|Читомо

7 українських фантастичних книг, на які варто звернути увагу

Щороку в Україні виходять друком близько 50 фантастичних романів та повістей. Не всі вони однозначно ідентифікуються як «фантастика».

Причина – не лише у відповідному позиціонуванні видавців й авторів, а й у певній метафоричності фантастичного елементу в окремих творах. Тим не менш, любителям жанру є на що звернути увагу, і в цьому огляді ми пропонуємо сім абсолютно різних книг, які вийшли у 2015 році.

Володимир Арєнєв. Порох із драконових кісток

Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 2015

Перша частина дилогії «Сезон Кіноварі» викликала чимало обговорень, адже роман, розбитий на два томи, між виходом яких проходить час, – не надто частий гість на українському ринку, зокрема в фантастиці українською мовою.

У книзі описаний світ, максимально наближений до нашого: невелике прикордонне містечко, школа, у яку ходить сімнадцятирічна Марта, звичайні підлітки та їхні батьки, що їздять на «заробітки» на інший бік річки і повертаються дуже дивними, пропаганда у новинах, атмосфера підозри й страху. Проте є й відмінність: колись цим світом керували дракони, і зараз час від часу з’являються потужні артефакти – драконові кістки, які випромінюють ненависть і змінюють світ навколо. Марта вважає, що може з ними впоратися, хоча чи насправді це так, – ми дізнаємося, напевно, вже у другій книзі «Драконові Сироти».

Як й інші книги Арєнєва, що вийшли друком у ВД «Києво-Могилянська академія», цей том містить кольорові ілюстрації знаного художника Олександра Продана, в яких уважний читач може розгледіти ключі до подій другої книги.

«Мені хотілося зрозуміти як на підлітка впливає ненависть, яка генерується у засобах масової інформації, особливо на тих, хто знаходиться «по інший бік ріки». Якщо дорослі не витримують, то що трапляється з підлітками?  – розказує автор. –  Тому, коли ця історія з’явилася у голові, я відклав всі інші тексти, адже дуже важливо було, щоб «Порох» вийшов саме зараз».

 

Володимир Єшкілєв. Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, котре — смерть

Харків: Фоліо, 2015

Ye

Проза Володимира Єшкілєва традиційно тяжіє до значної кількості персонажів, складних інтриг, що потребують не лише уважного спостереження за сюжетними лініями, а й певної ерудиції, та звертання до тематики прихованого знання. Не став винятком і новий роман, який розпочинає цикл історій про Олександра Ярковського – денді, нумізмата та людину, що здатна мандрувати петлями часу. Саме це вміння зветься «ефектом Ярковського», і герой використовує його для розслідування таємничих справ, в яких іншими методами встановити істину неможливо.

Перша справа присвячена пошуку вбивці племінниці Антея Балтера – голови нумізматичного клубу, яку отруїли на вечірці за рік до початку подій роману. Варто зауважити, що на читача чекає не тільки «герметичний детектив», а й текст, сповнений метафоричних зворотів, відступів і метафізичних понять, які близькі й автору, і герою, тож читання цього роману не є легкою прогулянкою поруч із «Холмсом-екстрасенсом».

 

 

 

 

 

 Ярина Каторож. Алхімія свободи

Луцьк: ПВД «Твердиня», 2015

Kat

Класичне фентезі передбачає час дії в «умовному Середньовіччі» і створення власного світу, що живе за своїми законами. Саме такі ознаки є у дебютному творі молодої письменниці з Винників. Медина, яка має стати алхіміком-зброярем, несподівано для себе рятує молодшого принца Марка, і тепер може навчатися у найкращого лікаря королівства – саме таку нагороду вона обирає.

Далі на читача чекає поява темних сил, інтриги, велика кількість персонажів, спроби розібратися у собі і своїх почуттях і, звісно, кохання.

Ніша фантастичного роману, де героїня діє в умовному світі Середньовіччя, зустрічає майбутнього коханого та долає перешкоди на шляху до щастя, має доволі високу популярність серед читачів (особливо читачок), в мережі існують декілька сайтів, що висвітлюють цей піднапрямок і акумулюють твори.

В Україні ця ніша переважно заповнена друкованими і мережевими творами російською мовою. Поява подібного роману українською вкладалася у тренди розвитку жанрової фантастики – і такий роман з’явився. Але варто зазначити, що юній письменниці вдалося підняти у творі й гострі соціальні питання, тож спеціальна відзнака від Дари Корній і Тали Владмирової «Українське сучасне фентезі» у номінації «Романи» Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» (2015) дійсно знайшла свого автора.

 

Макс Кідрук. Бот. Ґуаякільський парадокс

Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015

Kidr

Після успіху першої частини Макс Кідрук пропонує продовження історії. Дія роману також розгортається у Південній Америці, у еквадорському місті Ґуаякіль, де розпочинається дивна епідемія, яка своїм перебігом нагадує дії наноботів із створення мозкових плат. Програміст Тимур Коршак має з’ясувати, яким чином заразилися люди і знешкодити небезпечну психоістоту.

Автор неодноразово зазначав, що на написання першого «Бота» його надихнули твори Майка Крайтона, творця, зокрема, «Парку юрського періоду». Книги Крайтона зазвичай насичені технічними деталями, і обидва «Боти» не поступаються американському зразку.

У «Боті-2» читач може не лише стежити за подіями, а й дізнатися безліч наукових подробиць, які автор свідомо ввів у текст. Карти, описи місцевостей, спорядження і його вартість, технологічні засоби – все це наразі існує у реальності, або, у випадку з нанотехнологіями, може існувати вже за кілька років. Кідрукові вдалося осучаснити класичну «фантастику близького прицілу» і написати динамічну гостросюжетну книгу на міцному науковому підґрунті.

 

 

 

 

Дара Корній, Тала Владмирова. Крила кольору хмар

Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015

Korn

Дует Дари Корній і Тали Владмирової запам’ятався читачам книгою «Зозулята зими», а в цьому році львівська та запорізька авторки представили ще один спільний твір – сучасне міське фентезі, дія якого розгортається на вулицях, у кафе та інших місцях Львова, більшість з яких може впізнати людина, яка живе у цьому місті або відвідувала його хоча б декілька разів.

На тлі міста розгортається історія Аделаїди: незвичайної дівчини, що працює офіціанткою у клубі, проте має крила янгола – не білі, не темні, а сірі. За задумом авторок, сірі янголи живуть серед нас, вони залишилися з тих часів, коли їх було скинуто з небес, проте у Пекло вони так і не потрапили. Тож у протистоянні світла і темряви, що точиться з давніх-давен, і полем битви якого є і Львів, завжди є третій сірий бік.

У цій книзі авторки значно менше використовують українську міфологію, яка вирізняє з поміж інших творчість Дари Корній, проте піднімають складні питання – про необхідність діяти, якщо тебе вже обрано долею, і про шлях, яким має піти герой і що варіантів вибору не завжди лише два. «Крила кольору хмар» можуть бути цікавими у першу чергу любителям містичних сюжетів, підліткам або тим, хто залишилися ними у душі.

 

 Олександр Михед. Астра

Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2015

Myk

Автор визначає жанр своєї книги як «психотрилер» і додає:  «Це історія людини на ім’я Віктор Варецький».  Однак за історією однієї людини ховається справжня драма, яка не поступається грецьким трагедіям, і певним чином перегукується з ними.

Віктор Варецький отримує запрошення на дивний семінар і їде на сім днів до Карпат, у місце, яке не позначене ані на мапах, ані у Google. Там разом із товаришами-конкурентами вони читають Канон – зібрання творів мислителів давнини, яке формує людство таким, яким воно є зараз. Останній день присвячений театру, герої ставлять «Антигону» – але до фіналу дійдуть не всі.

На тлі популярності тімбілдінгів, на яких люди роблять різні незвичні вправи, що мають на меті згуртувати колектив для подальших досягнень, учасники семінару фонду «Астра» також роблять дивні речі, що покликані провадити волю Великих мертвих – авторів Канону – у життя.

Великі мертві у повісті – це не метафора, а істоти, які живляться енергією семінаристів і керують подальшим розвитком фонду, а разом з ним – і країн, де оперує «Астра». Але в цій історії є не лише варіація на тему таємного управління, а й роздуми на тему стосунків батьків і дітей, дружби, кохання у різних його проявах і місця свободи у діях людини.

 

 

 

Наталя Савчук. Літописи Семисвіття. Книга 1. Діти переступу

Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015

Sav

Анотація до книги порівнює рівень роботи з міфом, яку здійснила Савчук, із працею Дж. Толкіна. З одного боку, це інтригує, з іншого, – авторка стає невільною заручницею очікувань від книги, адже якщо твори Толкіна читали не всі, то фільми Джексона дивилися дуже багато людей.

У доволі невеликій за обсягом книжечці дійсно ховається незвичний твір: мова піде про часи матріархату, коли все залежить від волі Великої Ма. Істоти, яких зараз ми називаємо міфічними, дуже вільно почуваються на землі, а люди – це плем’я, яке стоїть десь обабіч, і взагалі – що з них взяти, з цих нерозвинених і нечуйних?

Савчук сміливо грає з мовою, в описах з’являються неочікувані метафори та порівняння, термінологія міфічного світу інтуїтивно зрозуміла, і лишається дивуватися – чи то є авторський неологізм, чи то поновлене звучання архаїчних коренів, які живуть у пам’яті й долають справжні безодні часу.

«Світ цей по вінця заповнений дійством і дійовими особами – русавками, берегинями, лярвами, мавками, чугайстрами, охваями… І кожне має своє обличчя і свій гонор. Схоже, архітектоніка твору не має аналогів у сучасній літературі. Авторка майстерно використовує український фольклор, особливо перші, найдревніші казки. Але твір настільки цілісний і неповторний, що видається, ніби виріс не з казок, а навпаки — казки є сколком того дивного й неповторного світу, де неподалік покліпує важкими віями сам Вій… », — зазначає Володимир Рутківський у своїй рецензії на книгу.

 

 

 

 

 

Олег Силін



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери