Запитань багато. Оскільки перипетії суспільно-політичного життя позначаються на економіці, культурі та, відповідно, на такому важливому сегменті нашого суспільного життя як видання книжки і її реалізація. 

Ці (та деякі інші) теми порушені в інтерв´ю з професіоналом книжкового (видавничого) бізнесу — директором мережі книгарень "Буква" і "КС" Костянтином КЛІМАШЕНКОМ. 

Десятки нових книжок і, відповідно, нових авторів; художня, наукова, популярна література; видання, присвячені надзвичайно цікавим сторінкам української історії, — весь цей розмаїтий видавничий спектр створюється п. Клімашенком щоденно. Одна з недавніх гучних акцій під брендом "Букви" у рамках відкриття нового книжкового маркету на Хрещатику, 13 — презентація книжки Гаррі Каспарова "Торговля страхом".

(Нагадаємо: "Буква" — всеукраїнська книжкова мережа, започаткована в Україні у 
2009-му. Тільки тепер ця мережа під брендами "Буква" і "Книжковий супермаркет" налічує по всій країні 42 магазини). 

— Костянтине Генріховичу, сьогодні, в умовах фінансової кризи та різкого зниження купівельної спроможності населення, чи багато втрачають такі великі книжкові мережі як "Буква"? Чи, може, навпаки: українці, у зв´язку з повсякденними і "медійними" негараздами, дедалі частіше тягнуться до високого, художнього — до хорошої книжки? 

— Якщо говорити про читачів — справді, за останній рік їх трохи поменшало. Скажімо, кількість "вхідних" упала відсотків на 15%. 

Правда, величезне значення має певне місто. У Києві — одна ситуація, в деяких інших українських містах — ситуація зовсім інша. 

Проте завдяки певним зусиллям, яких докладаємо на ринку, а саме ринку роздрібних продажів, видавничому ринку, нам усе-таки вдалося утримати ситуацію. Скажу більше: є тенденції оптимістичні. 

Безумовно, не можна ігнорувати ситуацію, пов´язану зі зниженням попиту на книжку. Тут, звісно, загальноекономічні обставини. 

Але для роздрібу, тим часом, особливо важливий "чинник обслуговування". Тим більше що не всі люди, які заходять у книгарню, купують книжку. Тому, повторюю, для книжкового роздрібу необхідне поліпшення якості обслуговування. 

І за останній рік вона помітно поліпшилася. Підріс "середній чек". 

Цей та інші позитивні зрушення тісно взаємозалежні з якістю роботи персоналу. 

На сьогодні, виходячи із загальної ситуації на ринку, дивимося на Київ із погляду розвитку. Розширили, наприклад, метраж книгарень. Безумовно, не скрізь можемо отримати бажане хороше приміщення, а, відповідно, й економічну складову. Але тут є й парадокси. На Хрещатику орендувати приміщення під книгарню часом простіше, ніж у деяких обласних центрах. Таке враження, що люди в цих центрах ще не прокинулися — все чекають, що скоро їм на голови проллється золотий дощ…

— Якщо говорити про чинник успішності на книжковому ринку, якою мірою цей чинник нині впирається… у мову? Тобто як проявляються нині коливання й уподобання читачів саме в мовному аспекті? Чи зріс, за вашими даними, попит на українську книжку?

— Безумовно, такий тренд є. У країні відбулися важливі події, що помітно вплинули і на патріотизм людей, і на їхнє бажання читати книжки рідною мовою. Але коли брати бізнесовий аспект — ми самі й формуємо певний попит… 

Це не означає, що якось постраждає книжка російською. Це означає, що ми намагаємося вирівняти певний тренд, посилюючи деякі видавничі програми, а саме програму книжок українською… 

Можна було б повернутися до вашого попереднього запитання про вплив недавніх подій на книжковий попит. Отож втрата Криму, складна ситуація на Сході України — все це не може не позначитися на загальних обсягах продажів. Наприклад, Донецьк, Луганськ — раніше це було близько 17% наших книжкових продажів. Крим — близько 13% від загального обсягу. 

Тобто, виходить, приблизно 30% ринку поки що вмерло. Хочеться сподіватися — тимчасово, а потім усе оживе. 

Тим часом відбувається помітна міграція населення. І ось уже в Києві спостерігається помітне зростання книжкових продажів, є попит на якісну книжку — як українською, так і російською. 

Але, в кожному разі, треба говорити, що тенденції падіння були помітні, оскільки названі мною регіони переважно російськомовні. 

Однак підвищення градуса українізації, суспільний тренд українського патріотизму — все це приводить до того, що попит на українську книжку, на щастя, тільки зростає. 

— Що в цих умовах можете сказати про нинішні обсяги поставок російської книжки в Україну? 

— З погляду дистрибуції, обсяг поставок російської книжки в Україну у 2014-му впав удвічі, порівняно з 2013-тим, і тенденція падіння зберігається. 

До 2009 р. я був керівником і власником мережі "Книжковий супермаркет". У 2009-му російська мережа "Новый книжный" і "Буквоед" вирішили вийти на український ринок і відкрили три книжкових гіпермаркети. У 2010 р. акціонери ухвалили рішення про купівлю мережі "Книжковий супермаркет", і відтоді це все — єдина мережа. Спочатку бізнесом керували менеджери "Буквоеда", але віддалений бізнес — доволі специфічна річ. Вони вибудовували політику управління мережею на власний розсуд і розуміння. 

Це призвело до того, що мережа зазнавала хронічних збитків, і вони вирішили залишити ринок. На їхнє місце зайшли структури видавництва "Эксмо", і український менеджмент повернувся до управління мережею. 

Згодом удалося вирівняти стосунки з українськими постачальниками. Вдалося змінити асортимент — у бік україномовної продукції. 

Однак у 2014 р. виникли певні розбіжності з нашими російськими партнерами. Оскільки вони розглядали український ринок трохи з іншого боку. Для них Україна — лише кілька відсотків від загального обсягу їхніх продажів. Тому якісь серйозні інвестиції сюди їм були не дуже цікаві. Адже ринок вони розглядали з погляду вже існуючої продукції або продажу напівліквідних позицій за спеціальними цінами. 

Виникали розбіжності й на ідеологічному грунті… Однак події 2014-го, коли ситуація в країні почала разюче змінюватися, коли відбулася Революція Гідності, стало очевидно: правила гри слід змінювати. 

Не всі колишні російські книжки (не тільки історичні, а й певна масова література) тут у нас виявилися затребуваними.

Восени минулого року російське "Эксмо" вирішило залишити український ринок. І тепер маємо групу компаній — дистрибуція, видавництво та роздріб, — яка належить тільки українським акціонерам. 

Формально, це — найбільша структура на книжковому ринку нашої країни. Нею керуємо я та мій партнер Ярослав Маринович. Ось такий у нас сьогодні статус. 

Тоді ж і "Эксмо" вирішило змінити формат своїх відносин із Україною. Вони прийняли рішення виходити на наш ринок через інших місцевих операторів, які пропонують їм свої послуги. 

Наприклад, у нас є достовірна інформація, що пан Красовицький (директор видавництва "Фоліо") планував активно займатися дистрибуцією книжок "Эксмо" в Україні, однак із низки причин це не зрослося. 

У мене позиція тверда: якщо позиціюєш себе як найбільший український видавець, як патріот, будь ласка відповідай цій позиції. Однак... Однак коли деякі видавництва продовжують реалізовувати і навіть готують нові видання творів пана Табачника, коли на їхніх книжкових полицях усе ще твори на кшталт "Юля — воровка", тоді — вибачте... 

Хоча тут я не хотів би занурюватися у проблеми іншого видавництва. Чи в тему дружніх і ділових відносин Дмитра Володимировича та Олександра Віталійовича... Це — особиста справа кожного. У кожного свій вибір. Одні свій патріотизм "декларують". Інші — працюють... 

Ось мені б, наприклад, хотілося розказати про наше видавництво — "Країна мрій". У першому кварталі нинішнього року воно мало приріст продажів і випуску більш ніж на 80%, проти минулого року. Запитаєте, за рахунок чого? За рахунок того, що видаємо потрібні нашій країні книжки. Якщо говорити про "Країну мрій", тільки за перший квартал видано близько 400 тис. примірників. При тому що за весь минулий рік — 500 тис. Тобто відчуваєте, яке зростання і який попит на якісну українську книжкову продукцію? 

Складна економічна ситуація в країні примушує багатьох видавців підвищувати ціни на книжки ледь не вдвічі (оскільки і ціна на папір зросла). Ми, своєю чергою, намагаємося не підвищувати цін на свою продукцію або робити це на мінімальному рівні. Розуміємо, що купівельна спроможність українців залишилася на колишньому рівні. Зарплати ж не зросли. Тому інколи свідомо йдемо навіть на обмеження прибутку. І все-таки розширюємо можливості для реалізації. Розширюємо присутність на книжковому ринку. А прибуток — він може бути і завтра, і післязавтра. Важливо утвердити й розширити свою присутність на ринку, зокрема в сегменті української книжки. Вважаю, що попит на таку книжку тільки зростатиме. 

Не сумніваюся, що кращі наші письменники шукатимуть і кращі видавництва (оскільки близько 90% наших авторів не завжди задоволені своїми видавцями, тобто економічною співпрацею). 

Знаю чимало чудових ілюстраторів книжок, у яких роками лежать невидані проекти тільки тому, що їх не хочуть видавати: уклали договір, дали 4 тис. грн авансу, а людина сидить і чекає... 

Тим часом ринок — з погляду тиражів — не можна недооцінювати. Це досить потужний ринок. І якщо проект правильний, підкріплений відповідною дистрибуцією, — успіх неминучий. Ну ось вам приклад чудового дитячого класика Всеволода Нестайка. Ми видаємо всі його книжки (крім кількох). Вони якісно видані, оформлені. Зростання тиражів — реальність. На ці книжки колосальний попит. Та ж таки "Країна сонячних зайчиків"... 

Це — дитяча українська література. А є інші серйозні видавничі проекти. Наприклад, син Шухевича пише книжку, — і цей проект, безперечно, знайде тисячі зацікавлених читачів. Готується книжка про Петлюру. Виходять видання, які позиціюються нами як "кишенькова бібліотечка". Саме такі книжки ми передаємо в зону АТО. І, повірте, попит на них там — величезний. Українські воїни чекають українську книжку. І вона має до них потрапити. Не хотілося б, щоб це звучало з такими собі нотками пафосу, однак вважаю своїм обов´язком підтримувати кілька дитячих будинків у Києві та Київській області: допомагаємо їм книжками, чим можемо...

Продовжуючи тему української книжки, зазначу — є намір зробити найсильніше в Україні дитяче видавництво, яке б могло закрити собою всі ніші — жанрові, вікові, тематичні. Передбачається серйозний інтерактивний підрозділ: поєднання книжки з гаджетом. Це нова тенденція на нашому ринку, але, сподіваюся, вона буде успішною. 

— А ви не побоюєтеся, що саме гаджети й потіснять традиційну книжку в найближчому майбутньому? 

— Якщо говорити про соціальну літературу, є такий ризик. Якщо говорити про фантастику — у гаджети вона й так давно пішла. Але дитяча книжка — це завжди ніби окремий твір мистецтва. Оформлення, якість видання. Думаю, що підліткова література, фентезі, зокрема, все-таки не піде остаточно в Інтернет, а залишиться на ринку. 

— Тим часом, як ви помітили, активізується роль книжкових ярмарків (форумів) в Україні...

— На таких ярмарках найбільше виграють "середні" українські видавництва, у яких нині є проблеми. Однак виторг із такого ярмарку можна порівняти з кількома днями виторгу в нашому середньому магазині. Говорити, що ярмарки — це якісь глобальні кошти? Ні. Але є іміджева складова, є цікаві стратегічні цілі й завдання, які формулюються на таких форумах. Зрештою, це — коло професійного спілкування. В Україні сьогодні близько 125 видавництв. Принаймні це постійні члени Української книжкової асоціації. Багато це чи мало? Це небагато. Тому книжковий ринок повинен розвиватися.

— Питання, швидше, з соціологічної сфери: "усереднений" портрет сьогоднішнього покупця книжок? 

— Це переважно жінки, від 30 до 40. Вони купують книжки — дітям, собі, чоловіку. Тобто 70% покупців — саме жінки. Українська статистика близька до світової. Якщо говоримо, що книжка — це тактильні відчуття, емоції, то, природно, жінки найбільш емоційні. Ось, будь ласка, феномен "50 відтінків сірого", який ми видаємо (причому українською мовою), — попит величезний. Особливо після прокату однойменного фільму. Роздрібна ціна книжки у м´якій обкладинці — 100 грн. Тираж — десятки тисяч. 

Тут, звичайно, треба зазначити, що один із важливих чинників просування такої масової книжки — кінообкладинка. Видавці завдяки такій вдалій обкладинці в рази збільшують продажі. 

Або ще один приклад. Перекладається українською мовою Virgin way. Цей видавничий проект присвячений візиту до Києва відомого британського підприємця, засновника Virgin Group сера Річарда Бренсона. Він стане головним спікером Forum One Ukraine — найбільшого в Центральній та Східній Європі бізнес-форуму, який уперше пройде в Києві 30 квітня 2015 р. Тобто часто сама подія визначає напрям видавничого проекту... 

— Запитання приватного характеру: які видання сьогодні в особистій бібліотеці видавця? 

— Переважно — альбоми знаменитих художників. Оскільки збираю живопис. Є особливо цінні для мене книжки, пов´язані з пам´ятними зустрічами, з автографами певних письменників. Хочу сказати, що книжка, як супутник життя, мене супроводжувала завжди. Я — корінний киянин. Навчався у центрі міста. Постійно ходив у бібліотеку в тому будинку, де жив видатний письменник Віктор Некрасов, автор книжки "В окопах Сталинграда". Все почалося саме з цієї бібліотеки: багато книжок зачитував до дір. Уже пізніше — робота, навчання, завод "Арсенал" (уявіть, свого часу навіть складав деталі до ракет...) Потім — відрядження в Московський інститут теплотехніки. У Москві наприкінці 80-х — на початку 90-х можна було півтори години простояти в довжелезній черзі в книгарню — зате придбати такі книжки, яких у Києві ти б не знайшов вдень зі свічкою. І вже якось так само собою вийшло, що книжка стала не просто пристрастю читача, а й способом життя, простором бізнесу.