Тут він перебуває на резиденції для поетів і перекладачів поезії, а 5-7 вересня візьме участь у Міжнародному поетичному фестивалі Meridian Czernowitz.

Це перший візит до України сина одного з найзагадковіших світових поетів.

У розмові він поводиться дещо сором’язливо і стримано, про батька розповідає з великою повагою.

У Чернівцях Еріка супроводжує його колега, викладач-дослідник, співдиректор центру Пауля Целана, що функціонує при вищій нормальній школі, де колись працював знаменитий поет, Бертран Бадью.

Про враження від України, образ батька у світовому контексті та роботу над його літературною спадщиною – у розмові з Еріком та Бертраном.

- Що ви відчуваєте, перебуваючи у Чернівцях, де народився ваш батько?

- Як і для всіх людей, особливо єврейського походження, прогулюватися вулицями, якими колись ходив мій тато, дуже зворушливо. Важко сказати, чи сприймаю я Чернівці крізь поезію батька. Адже, читаючи його тексти, непросто визначити, які саме місця Буковини він закарбував у своїй поезії.

Батько конкретно не називав Чернівці чи Буковину, але, зрозуміло, що перебування в цьому місті відбилося на його творах.

- Яким є образ Пауля Целана у сучасній Франції?

- Сьогодні ім’я Пауля Целана дуже популярне, передусім серед інтелектуальних кіл Франції. Можна навіть сказати, що у нас спостерігається певний бум зацікавлення його постаттю.

Целан інтенсивно перекладається, особливо останніми роками. Зокрема, з’явилося листування між ним та Інгеборґ Бахманн і моєю мамою Жизель Летранж.

Не так давно найвідоміша французька газета Le Monde надрукувала дві сторінки про Пауля Целана з його фотографіями.

Завдяки цьому французи відкрили для себе Целана французькою, адже він майже все писав німецькою.

Треба підкреслити, що у своїх віршах Целан торкався найболючіших тем – переслідування євреїв, голокосту. Його твори просякнуті цими проблемами, які Пауль зі своїми батьками пережив і тут, у Чернівцях.

Тож, він є своєрідним голосом тих страшних подій, які відбувалися з євреями під час ІІ світової війни. Як відомо, батько виступав проти авторитаризму, можна навіть сказати, що деякою мірою він був анархістом.

- Ви згадали публікацію інтимного листування між Вашим батьком і відомою письменницею Інгеборґ Бахман, та Вашою матір’ю Жизель Лестранж  ("Пора серця. Iнгеборг Бахман/Пауль Целан. Листування" – авт.).  Як Ви ставитеся до оприлюднення таких особистих речей?

- Публікація цього листування між Паулем Целаном та Інгеборґ Бахман стала можливою лише після того, як дещо раніше було видано листування між моїми батьками.

Звідти всі й дізналися про зв’язок Целана і Бахман.

Треба сказати, що оприлюдненням цього листування, потомки австрійської письменниці висловили своєрідний жест захисту мене як нащадка цих відомих людей, про яких йшлося в переписці.

Адже там було багато різних не надто приємних речей.

- Відомо, що Ваша мати мала аристократичне коріння, про що, зокрема, свідчить її прізвище - де Лестранж. Як сталося, що вона відмовилася від свого походження?

- Моя мати наполягала на тому, щоб її ніхто ніколи не називав де Лестранж.

Ще з 15 років вона забрала оцю частку "де", бо у Франції це свідчить про приналежність до вищої касти, привілейованого стану.

Вона це зробила тому, що люди, які належали до цього середовища, були антисемітськи налаштовані, а вона, будучи дружиною єврея, хотіла таким чином показати, що підтримує євреїв і виступає проти антисемітизму.

- Чи приховує літературна спадщина Пауля Целана, з якою Ви працюєте, ще якісь відкриття, що здатні спричинити революцію у світовому целанознавсті?

- Ні, жодної революції не можна спровокувати. Все найважливіше вже було видано і перекладено різними мовами світу.

Те саме стосується листування між Целаном і Лестранж, в якому теж відкрито всі найпотаємніші стосунки між моїми батьками і тими людьми, з якими вони контактували.

До оприлюднення цих фактів деякі видавці та перекладачі через незнання ситуації могли вигадувати різні фантастичні речі, що не були притаманні Целану і його оточенню.

А після публікації всіх біографічних речей, люди побачили, що він мав право говорити про жахіття ІІ світової війни та про себе як її жертву.

Коли читаєш твори Целана, то бачиш, наскільки потужна його поезія.

Тут показані не тільки страждання, але й надія на краще майбутнє, на те, що подібні жахіття більше ніколи не повторяться.

Бертран Бадью:  Коли ми говоримо про Еріка Целана, то його розуміння поезії батька абсолютно відрізняється від розуміння іншими людьми, оскільки у творчості Пауля завжди присутній його син.

Також у віршах поета простежується певний шаманський вимір, який не має нічого спільного з раціональним чи філософським. І це також пов’язано з сином Целана.

Коли я запрошую Еріка на свої лекції, то іноді він може розкрити такі речі у поезії батька, про які ніхто не здогадується.

- Ви відстежуєте наукові дослідження, які публікують про Пауля Целана?

- Так, слідкуємо за всім, що з’являється у світі та відразу поповнюємо нашу бібліотеку. Ми з Бертраном постійно ділимося враженнями щодо тих книг і досліджень, які з’являються про Пауля Целана.

Понад усе мене цікавлять прості люди, викладачі університетів, які досліджують творчість мого батька. Звичайно, є й авторитетні целанознавці, але вони мене приваблюють менше.

Іноді саме у пересічних дослідників з’являються дуже цікаві погляди на творчість Целана.

- Як воно: бути сином Пауля Целана?

- Вважаю, що це певний подарунок від батьків. Народитися в такій знаменитій родині дуже почесно, хоча були й певні складнощі. Але з ними я справляюся нормально.

Довідка.

Ерік Целан народився 1955 року. Живе у Парижі. Практик методу Фельденкрайза. Спільно з Бертраном Бадью підтримує та опікується літературною спадщиною свого батька Пауля Целана. 

Лілія Шутяк