Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Александр Кузнецов-Тулянин «Идиот нашего времени»
Город был на три века старше самой ветхой летописи.
Ни в каких строчках не вписалось имя того, кто срубил первое бревно и сложил первую полуземлянку, из которой проросли в белый свет избы, терема, детинцы, от которой протянулись на стороны тропы, улицы, бульвары. Да и кто бы поверил в первого горожанина — он был всего лишь истаивающей легендой-небылью, ведь каждый новый человек думал, что только ему принадлежит время и вселенная. И лишь редкая чуткая душа могла найти в городе одно из тех мест, которое способно вместить в себя столетия, — воронку времени, куда стекает прошлое и будущее города.
Древний храм это, или старый рассыпающийся дом с подвалами и чердаками, или глухой угол на заросшем кладбище — специально такое место не найдешь, оно откроется внезапно, но когда ты окажешься там, то неожиданно для самого себя вдруг увидишь многовековую изнанку города.
Игорь Сошников приоткрыл для себя дверцу времени в том возрасте, когда молодость первый раз соприкасается с наплывающей издали старостью, превращаясь в зрелость.
Для него это был особенный день. Куча неприятностей разом свалилась на его голову, по каким-то мистическим законам концентрируясь во что-то совсем уж скверное, граничащее едва ли не с погибелью. И при этом Сошников отмечал про себя одну странность: он будто заранее ощущал тот плачевный итог, к которому в тот день его вела злая судьба. Да только он ничего не мог поделать ни с собой, ни с окружающей действительностью, а даже напротив, будто назло всему свету и, конечно уж, на зло самому себе делал все шиворот навыворот: там, где нужно было остановиться, переждать или вовсе повернуть назад, он пер нахрапом вперед; там, где нужно было попридержать язык за зубами, его подталкивало наговорить слишком много лишнего.
Конечно, подобные роковые деньки, когда земля вылетает из-под ног, выпадают на долю каждого, кому-то даже по несколько раз в его нескучной жизни, и когда вас подстережет такой день — только вопрос времени. Хотя можно было рассудить и так, что в ряду скверных событий, настигших Сошникова, не было никаких мистических совпадений и предначертаний. Потому что куда же еще может судьба завести человека, если он вдруг решит, что способен опрокинуть неудобное мироустройство. Незадача в том, что не каждому удается в такой день перемахнуть на
другую сторону своего персонального болотца и проснуться следующим утром. Впрочем, если не проснулись, то и взятки гладки — где-нибудь снаружи, над вашей сомкнувшейся тьмой, так и прозвучит с фатальной грустью: судьба. Если же человеку посчастливится судьбу перехитрить,
он будет совершенно уверен, что с ним произошла грандиозная подмена: и сам он окажется совсем другим, и весь окружающий мир поменяет облик.
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
