Заради того, щоб поділитися власними інтерпретаціями щодо питання кінця світу 25 українських письменників хочуть зібратися на літературну акцію у Гостинному дворі в Києві. Однак через рейдерське захоплення Гостинного акція тепер під питанням.

Що особисто ви думаєте про кінець світу? Коли його чекати?

"До самої концепції кінця світу ставлюся серйозно. До ажіотажу навколо 21 числа - скептично і з гумором. Вважаю, що кінець світу колись буде. Коли — це сказати не можна. Ніхто цього не знає. Мені художньо найбільше подобається християнська есхатологія. Подобається, що для давніх християн це дуже радісна подія насправді. Я мистецтвознавець. Займаюся іконописом. В іконописі кінець світу — це радісне явище: закінчуються проблеми і починається дуже класне життя. Ранні християни дуже від цього раділи. Ми мали б теж не журитися: закінчаться наші сволочі політики. Натомість у суспільстві нагнітають відчуття жаху.

І все-таки 21 грудня спонукає вас на есхатологічні роздуми?

Кожна епоха має свою містику чисел. Чи не кожне століття дає по 10-15 "кінців світу", вирахуваних за допомогою якихось обчислень. Це так само, як П´єр Безухов вирахував, що Наполеон - антихрист. За останні 15 років я зустрічав таких людей — чоловік 15-20 мені щороку казали, що буде кінець світу. Потім я побачив їх у диспансері для психічнохворих через дорогу від мого будинку.

Яку літературну акцію ви запланували присвятити апокаліпсису?

Літературну акцію, присвячену кінцю світу, ми збиралися робити в Гостинному дворі на Подолі. Але як бачимо, кінець Гостинному двору прийшов раніше, ніж світу. Тому акція поки підвішена, і ми не знаємо, чи будемо її робити. Ідея була така, що кожен письменник мав скласти свою власну концепцію того, яким може бути кінець світу. 25 письменників захотіли взяти участь в акції: серед них Іван Андрусяк, Богдан-Олег Горобчук, Анатолій Дністровий, Михайло Жаржайло, Артем і Олена Захарченки, Олеся Мамчич, Сергій Прилуцький, Оксана Самара, Марина Соколян, Олена Степаненко.

Як художньо трактуватимете цю тему ви?

У мене була думка назвати свою концепцію :"За 10 хвилин до кінця світу". 10 хвилин можуть усе вирішити — можуть продовжитися 10-ма тисячами років, а можуть закінчитися через кілька секунд. Ніхто того точно не знає. Зараз світ в такій ситуації, що це може відбутися в кожну хвилину, а може ще не відбутися тисячі років. Але ми чекаємо. Ця істерія спричинена тим, що люди зараз дуже приліплені до матеріальних благ, до шматка ковбаси, до улюбленої машини. Воно все накопичується. А потім це бояться втрачати. Ця істерія есхатологічна притаманна людям. Вони весь час усього бояться.

Серед письменників мало хто сприймає ці страхи серйозно.

Майже в кожного письменника, скільки я їх не питав, є якийсь есхатологічний текст. Всі якось цим цікавляться. Питаю людей — з десяти в одного тільки немає. Хтось переживає це на рівні глибокої містики, хтось на рівні іронії. Масова культура весь час ставить перед людьми якісь питання. Ми як письменники маємо два варіанти: повернутися до масової культури спиною і сказати, що вона нам не потрібна. Інколи це й треба зробити. А можна й розібратися, чому такий психоз відбувається навколо цього явища. Нам маскультура дала подачу, і ми вирішили її прийняти і відбити.

Плануєте проводити акцію в іншому приміщенні?

Зараз сам Гостинний двір — приміщення есхатологічне. Забите, завалене. Якщо нас не пустять всередину, ми проведемо акцію на вулиці біля нього. Присвятимо її не тільки кінцю світу, а й кінцю Гостинного двору, який уже почався. Але, зважаючи на морози, доведеться зробити цю акцію короткою. Ситуація з Києвом і Гостинним двором набагато більш апокаліптична, ніж з календарем майя. Я бачу, як мій простір знищують. Знайомий архітектор назвав те, що відбувається зараз із Києвом, архітектурним апокаліпсисом. Мене як людину культурну значно більше лякає ситуація, в якій опинився Київ і Україна, ніж оці всі ігри стосовно 21-го.

Валерія Радзієвська