Re: цензії

Про цього письменника немає навіть української сторінки у "Вікіпедії". Не дивно – його не перекладали ані українською, ані російською мовою. Тобто в пересічного українського читача доволі мало шансів познайомитись із цим письменником.

Панкаж Мішра народився в Індії, там же отримав освіту. З 1990-х років він є авторитетним дописувачем у важливі світові ЗМ І– "New York Times", "New York Review of Books", "Guardian" тощо. Його особливість, якщо вірити редакторам, полягає в тому, що Мішра вміє писати про проблеми Азії для широкого кола західних читачів.

До рейтингу глобальних мислителів Панкаж Мішра потрапив, очевидно, завдяки своїй останній праці "From the Ruins of Empire: The Intellectuals Who Remade Asia" ("З руїн імперії: Інтелектуали, що змінили Азію").

Зокрема письменник пропонує переглянути всю лінію історії розвитку країн Азії. Головна його ідея – вийти поза межі національної інтерпретації.

Відтак Панкаж Мішра пропонує забути про "тріумф" і "велич" колишніх імперій.

Головним викликом читання нової книжки Панкажа Мішра є можливість налаштувати оптику по-новому. Це означає можливість спробувати позбувати заходо-центричного погляду на історію та сучасність Азії.

Мішра звертає увагу на те, що сучасні східні революції, арабська весна та інші рухи мають глибоке місцеве підґрунтя. Тобто не є продуктом суто західного впливу та рухів "розвитку демократії".

Пам’ятаєте, в Кіплінга було про "Захід є Захід, Схід є Схід"? Письменник застерігає від протиставлення цих полюсів. Хоча Мішра водночас підкреслює нинішню неможливість повного взаєморозуміння історії Заходу та Сходу.

Мішра радить замінити "прості моральні рівняння, де міні-спідниці = бороди талібів". Натомість варто зайнятися більш глибоким вивченням минулого, історії, наслідків історичних подій.

Цей напрямок думок особливо важливий сьогодні, коли світ стоїть перед низкою викликів. Завтра, можливо, поділ світу на полюси, зміниться докорінно. Було би непогано цей процес зустріти в повному озброєнні.

Салман Рушді

Салман Рушді посів 33 місце в рейтингу глобальних мислителів. І це точно не випадковість. Адже цього року на світ людей, які вміють читати, вплинули мемуари Салмана Рушді "Джозеф Антон".

Джозеф Антон – це псевдонім Салмана Рушді. Він користувався ним протягом 10 років після засудження до смертної кари 14 лютого 1989 року за "Сатанинські вірші".

Саме тоді іранський лідер Ayatollah Khomeini закликав однодумців до вбивства письменника. Відтак Рушді жив під постійною охороною представників правопорядку.Псевдонім "Джезеф Антон" є компіляцією імен двох улюблених письменників Салмана Рушді – Джозефа Конрада та Антона Чехова.

"Джезеф Антон" - книжка про 10 років страху. Саме з цим відчуттям тривалий час жили Салман Рушді і його родина. Інтерв’ю з письменником напередодні прем’єри книжки

Мемуари вже самим заголовком ставлять проблему ідентичності особи сам-на-сам із незнайомцями, Чужими.

Рушді пояснює: "Я завжди дивно почувався, коли мене просили назватися, тому саме такий заголовок дозволить читачу так само відчути весь дискомфорт і дивність цих років".

До речі, з цієї ж причини письменник не назвав книжку на честь самого себе. Замість імені – герметичний псевдонім.

Для написання книжки Рушді працював у архівах, аби зібрати низку потрібних документів і згадати забуті епізоди. В результаті світ отримав книжку про відношення "особистого" та "загальноприйнятого". Власне і до рейтингу письменник потрапив за захист свободи висловлювання, незалежно від воль режимів.

Одним словом, непогана нагода підправити оптику. Починати можна просто тут.

Ірина Славінська