Серед них — переклади творів двох класиків дитячої літератури, американських письменників Сіда Флейшмана (який, виявляється, мав українське коріння) і Шела Сільверстейна. Обидві книги вперше перекладено українською. А також перевидання нового перекладу відомої не одному поколінню дітей казкової повісті про пригоди котика Мікоша серболужицького письменника Юрія Брєзана. «День» прочитав новинки і спробував зрозуміти, в чому криється їхній успіх. А ще — розпитав перекладачів, чим перекладені ними книжки цінні для маленьких читачів.

Сід ФЛЕЙШМАН, «Чарівна ферма пана Мак-Брума», видавництво «Грані-Т», 2012

У США ледь не кожна дитина знає, хто такий Мак-Брум та в чому секрет його ферми. Тепер така можливість з’явилась і в українських читачів — уперше українською мовою перекладено чи не найвідоміший твір класика американської дитячої літератури Сіда Флейшмана «Чарівна ферма пана Мак-Брума». Повість написана у вигляді веселих побрехеньок, які розповідає сам пан Мак-Брум — фермер-оптиміст та батько одинадцятьох дітлахів. Небилиці сповнені гумору та оптимізму, а ще — неабиякою фантазією. Тут є місце стрибучим гарбузам, величезній кукурудзі та цвяхам, що ростуть на грядках. Чудові ілюстрації Анни Сарвіри ідеально пасують до «непосидючого» тексту.

До речі, з українським перекладом книжки пов’язана цікава історія. Коли «Грані-Т» почало роботу над перекладом, пан Сід був дуже стареньким. Незабаром, відсвяткувавши свій 90-й день народження, письменник помер. Проте незадовго до смерті він устиг написати передмову спеціально для українського перекладу, про яку його попросив перекладач Микита Яровий. І виявилось, що Сід Флейшман має українське коріння. «Мій тато народився і виріс у невеличкому українському селі біля Львова. А я виріс на іншому краю світу — у Каліфорнії. (...) Але тато вмів розказувати цікаві історії. Україна і моя уява перетворили мене на письменника...», — написав у передмові Сід Флейшман.

Микита ЯРОВИЙ, перекладач:

— Усі твори Флейшмана вирізняються чудовим гумором та величезним позитивом — американські діти просто в захваті від них! А ще манера та стиль написання Сіда просто зачаровують, мені було дуже легко та приємно працювати з його текстом. Коли ми розпочинали роботу над проектом, то й гадки не мали, що американський автор Сід Флейшман має українське коріння! Але потім ми дізналися, що батько автора був іммігрантом з України і сам Сід дуже любив слухати його розповіді. Коли Сід дізнався, що книга вийде в Україні, то з радістю погодився написати передмову. Ця книжка вчить нас ніколи не здаватися, бути оптимістом і ставитися до всіх життєвих ситуацій з гумором.

Юрій БРЄЗАН, «Пригоди котика Мікоша», «Видавництво Старого Лева», 2011

Це надзвичайно добра книжка, приклад «нестаріючої класики», яка з роками не втрачає актуальності та лишається цікавою. Сьогодні казка-повість видатного серболужицького письменника Юрія Брєзана так само добре сприймається малюками, як і 1966 року, коли вперше була опублікована. А все тому, що в її основі — вічні цінності, які малюк для себе тільки-но відкриває (не в останню чергу і через книжковий досвід): дружбу, вірність, співчуття...

З котиком Мікошем, який загубився і через це мав клопіт та пережив немало пригод, українські діти познайомились ще 1974 року. Тоді повість-казка вийшла друком у видавництві «Веселка» у перекладі Дмитра Меденція. 2005-го новий переклад пригод Мікоша для «Видавництва Старого Лева» зробила Божена Антоняк, а проілюструвала книжку художниця Івета Ключковська. Минулого року світ побачило перевидання цього перекладу із дещо зміненими ілюстраціями цієї ж художниці.

«Пригоди котика Мікоша» дають можливість батькам в цікавій та доступній формі поговорити з дітьми про те, наскільки важливо пам’ятати свою адресу і бути уважним, щоб не загубитися, та що робити, якщо все ж таки загубився. А ще — про дружбу, довіру та вміння не занепадати духом.

Божена АНТОНЯК, перекладач:

— Це розповідь про справжні пригоди, справжню дружбу та справжню вірність. Маленький чорний котик Мікош та хлопчик Томаш — завжди разом. Та одного дня Томашів пухнастий друг зникає. Через власну необачність Мікош опиняється в потязі, який їде далеко-далеко... З цієї книжки маленький читач дізнається, що ніколи не варто засмучуватися та впадати у відчай, навіть тоді, коли потрапляєш у халепу, бо обов’язково зустрінеш нових друзів, які допоможуть у біді.

Шел СІЛЬВЕРСТЕЙН, «Де закінчується тротуар», видавництво «Навчальна книга — Богдан», 2011

Уперше видана 1974 року книжка культового американського дитячого письменника та ілюстратора, драматурга та музиканта Шела Сільверстейна шалено популярна в усьому світі вже не одне десятиліття. Прикметно — як серед маленьких, так і серед дорослих читачів.

Секрет її успіху в тому, що автор сприймає маленького читача як особистість, а значить — не намагається повчати та набридати моралізаторством, яке так не люблять діти. Через веселі, іронічні та часом парадоксальні вірші він наштовхує дітей на власні роздуми та власні висновки. Наприклад, у збірці є вірші про хлопчика, який забагато дивився телевізор і зрештою сам став телевізором, або про дівчину, яка ніколи не виносила сміття, або про ледачу Лінку, яка страждала від спраги, але лінувалась налити собі води... Усі вірші написані жваво і з гумором, але покликані не лише розважати. Варто звернути увагу і на авторські ілюстрації до віршів, які є не менш дотепними та іронічними

Українською мовою книжка вийшла вперше. Над нею понад рік працювали шестеро перекладачів — Тарас В’єнц, Зоряна Лісевич, Галина Ільницька, Галина Михайловська, Наталя Безсонова і Володимир Чернишенко. Цікаво, що українське видання повністю відтворює книжку-оригінал: той самий порядок віршів і малюнків, ті ж обкладинка і сторінки, шрифт і кольори.

Володимир ЧЕРНИШЕНКО, один із перекладачів книжки:

— Ці вірші нестандартні й цікаві. Автор акцентує увагу на важливості оригінального мислення та нестандартних рішень. Вірші висміюють сіру буденність, штампи і комплекси, спонукають маленького читача (і не тільки) бути собою. Важливо, що вони не повчально-моралізаторські, а такі, що змушують дитину сміятися і... замислюватися. Ця книжка заповнює нішу, яка утворюється, коли дитина вже наситилася «чуковськими-барто», якими нас щедро годують у дитинстві, а серйознішу літературу ще не сприймає.

Марія СЕМЕНЧЕНКО