Словник уже здобув визнання на Львівському форумі видавців, посів третє місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року». Окрема презентація відбулася і в переповненому актовому залі «Львівської політехніки», одного з найвідоміших університетів України, в якому навчаються близько тридцяти тисяч студентів. З успіхом пройшло представлення словника і в Ужгороді.

Отож, чому словник імен викликав таку зацікавленість? На перший погляд, начебто нічого незвичайного. Але коли взяти до уваги, що в сучасних українських словниках імен подається лише сотня-дві питомо слов´янських, а в професора Чучки у словнику таких - понад дві тисячі (!), то можемо говорити про новий невідомий пласт не тільки нашої філології, а й історії, етнографії, культури. Бо останнім часом ми так звикли до імен, що вже не відрізнимо, де - слов´янські, а де - грецькі, римські, єврейські... Бо Михайло чи Василь для нас сприймаються як «свої», а Данило чи Ярина - як «дивні». 

Пояснення цього просте:
з прийняттям християнства
починається поступове витіснення слов´янських імен, які стали вважатися «поганськими». Хрестили дітей тільки іменами, котрі увійшли до церковної історії: святих та мучеників. Оскільки ми прийняли християнство після його тисячолітнього існування, то небагато доклалися до творіння спільної спадщини. Хоч як парадоксально, та серед імен сучасних українців лише 5% слов´янських, тоді як у тій-таки Сербії, наприклад, - до 50%. 

Одна з цілей мовознавця - не тільки показати нашу багату культурну спадщину, а й повернути її в сучасність, в активний обіг. Тому й зробив він свій словник не суто науковим, а науково-популярним. 

Відомий мовознавець виконав величезну роботу, адже прогортав першоджерела від часів княгині Ольги до сьогодення. Усі слов´янські імена, котрі зафіксовані письмово за тисячу років, знайшли своє місце в цьому словнику. Ба більше, професор Чучка не тільки подає ім´я, а й розкриває його етимологію, називає першоджерело, з якого ім´я взяте, і навіть подає його в контексті (ілюстрації). 

Словник стане справжнім відкриттям не тільки для українців, а й для всього слов´янського світу. Це - неоціненне джерело для всіх гуманітаріїв, які вивчають наше середньовіччя, - істориків, філологів, письменників, культурологів. Павло Чучка навіть жартома називає його «поезією». І справді, кожне ім´я у словнику звучить як відлуння нашої сивої давнини. 

Нагадаємо, що перед словником «Слов´янські особові імена українців» мовознавець видав у 2005 році «Словник прізвищ закарпатських українців», над яким трудився сорок років. Нині закарпатський лінгвіст упритул наблизився до наступного унікального проекту - діалектного словника українських сіл Ужгородщини, який планує завершити за рік-два. 

Це данина пошанівку рідним місцям, звідки походить мовознавець. Адже на матеріалі українських говірок околиць Ужгорода вчений захищав кандидатську дисертацію. Наразі у картковому вигляді у Павла Чучки близько 20 тисяч діалектних слів, більшість яких уже вийшли з активного обігу. «Роботи багато, часу мало», -
зітхає з посмішкою вчений, який днями відзначив 84-ліття? але, попри це, всі дні просиджує за своїм письмовим столом. 

Олександр Гаврош