З кожним роком в Україні друкується дедалі менше книжок. Навіть з урахуванням підручників, посібників, а також видань відомств і міністерств, на одного українця припадає трохи менше однієї надрукованої за рік книги. Відповідно до даних Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, за результатами 2011 року зменшення обсягів видавництва книжок складе 5-7 відсотків за назвами і до 15 відсотків за накладами в порівнянні з попереднім роком.

Найменше в Європі

«Україна «впевнено» посіла останній рядок в обсягах виробництва книжок у Європі», - говорить Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів. «Середні наклади в Україні – це тисяча, тисяча п’ятсот примірників максимум. На 45 мільйонів населення це майже ніщо. Враховуючи те, що системи розповсюдження в Україні не існує, половина книжок так і залишається на полицях видавництва», - розповідає Deutsche Welle президент асоціації.

Якщо в Україні щорічно випускається близько 20 тисяч назв видань, то в Німеччині, приміром, ця цифра складає близько 100 тисяч. За даними Біржевого союзу німецької книготоргівлі, німці щороку витрачають на книжки близько 9,7 мільярдів євро, в той час як українці купують книжок лише на 380 тисяч євро. Олександра Коваль, директор Львівського Форуму видавців, зазначає, що загалом в Україні є близько ста письменників, які в середньому видають близько двох книжок на рік невеликими накладами. «Навіть якщо ці письменники видаватимуть більше книжок з вищими накладами, зміни в загальній ситуації в Україні будуть дуже несуттєвими», - вважає Коваль.

Авторів не бракує – бракує «розкрутки»

Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін стверджує, що насправді нових і цікавих авторів в Україні значно більше, ніж їх видається чи про них говорять у ЗМІ. «Український видавець настільки бідний і має таку малу обігову масу грошей, що він просто неспроможний розкручувати нових авторів. Це можуть дозволити собі лише великі видавництва, такі, як «Клуб сімейного дозвілля» німецької групи Bertelsmann, «Фоліо», «Ранок», - каже Афонін.

Радше винятком є той факт, що за 2011 рік було продано майже 120 тисяч примірників книг письменниці Лади Лузіної, виданих харківським видавництвом «Фоліо», а також понад 100 тисяч примірників книг Василя Шкляра та Люко Дашвар видавництвом «Клуб сімейного дозвілля». Зазвичай, продається від 5 до 25 тисяч книжок популярного автора на рік. У Німеччині кількість куплених примірників бестселеру може сягати мільйона. За минулий рік, приміром, німці купили 1,3 мільйона примірників скандальної книги «Німеччина самоліквідується» Тіло Сарацина.

Українцям читання непотрібне?

«У всьому світі цінується людина моральна, начитана, інтелектуал, який може чітко оцінювати своє позиціонування в суспільстві та в професійному середовищі. Для цього людина мусить читати», - каже Афонін. Він вважає, що в Україні на відміну від інших країн світу начитаність, досвід, інтелектуалізм нині не впливають на соціальний статус людини. Сьогодні в Україні працюють інші критерії – політичні та особистісні, веде далі експерт. Недостатньо бути начитаною людиною і професіоналом в якійсь своїй справі для того, щоб зайняти якусь посаду. «Навіть батьки радять дітям поменше забивати голову книжками, адже від цього нічого не залежить. Мовляв, треба гарно влаштуватися, знайти якесь тепле місце, заробляти гроші і сидіти нишком», - з прикрістю зауважує Афонін.

Менеджер української книгарні «Є» Ігор Зарудко теж погоджується з тим, що українці читають мало. Він гадає, що це пов´язано з малою платоспроможністю українців. Ті ж громадяни, в яких є гроші, книг не читають або читають у дуже малих кількостях. Він вважає, що книжок в Україні мало через малий попит на них. «Якби був більший попит на книги, переконаний, книговидавці зробили б свою справу, і книг усім би вистачило», - вважає Зарудко.

Трохи по-іншому трактує той факт, що українці мало читають, харківський письменник Сергій Жадан. «Українці справді стали мало читати. Читають мало не лише українську літературу, а взагалі всю. Загалом це тенденція загальносвітова. Люди скрізь втрачають інтерес до читання. Поступово відмирає паперова книга, люди переходять на електронні носії», - каже письменник. За його спостереженнями, нині в Україні дуже рідко можна зустріти людину з книгою в метро. Утім, Жадан все одно продовжує боротися за свого читача і знаходить свою аудиторію серед молоді, яка намагається бути в курсі того, що є нового в літературі.

Електронні замінники книг

«Я не думаю, що німці стали читати менше, проте гадаю, що вони читають саме менше друкованих книг», - каже Маттіас Вульфф, спеціаліст одного з найбільших видавництв Німеччини Bertelsmann. Річ у тім, що читання електронних книг та новин в інтернеті знаходить дедалі більше прихильників по всьому світові, їхня частка на книжковому ринку постійно зростає. Виходячи з останнього дослідження компанії PriceWaterhouseCoopers «Електронні книги в Німеччині», до 2015 доходи від продажу електронних варіантів книг складатимуть 350 мільйонів євро. Це 6,3% від усього ринку.

Олександр Афонін не бачить жодної загрози для паперової книги через розвиток електронних книг. «Говорити сьогодні, що електронна книга вже створила жорстку конкуренцію українським видавцям традиційної книги, що це пішло на спад, буде неправдою. Навіть при тих темпах, які є сьогодні в Європі, електронні книжки тут не домінують. А в Україні електронних книг в багато разів менше, ніж у Європі», - підсумовує Афонін.

Наталія Мар ´ янчик / Олександра Індюхова