
Re: цензії
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
- 07.05.2025|Ігор ЧорнийЖиття на картку
- 28.04.2025|Ігор ЗіньчукЗаборонене кохання
- 24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
- 21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиДжерела мови російського тоталітаризму
- 18.04.2025|Ігор ЗіньчукРоман про бібліотеку, як джерело знань
- 18.04.2025|Валентина Семеняк, письменницяЗа кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
Видавничі новинки
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
Літературний дайджест
Сергій Жадан. Пам’ять дворів та будинків
У Харківському літературному музеї позаминулого тижня відкрили цікаву виставку – «Літературні дворики Харкова».
Добра нагода для всіх аборигенів та «гостей міста» трішки більше дізнатися про старий Харків. Навіть не так - про інший Харків. Тому що з тих чи інших причин про наше місто останнім часом говорять виключно в контексті чергових скандалів, пов´язаних із владою, екологією, економікою, тощо. Одним словом, ви самі все знаєте, що я буду повторювати. І варто прийти до музею й ознайомитись із цією, хай не надто об´ємною, проте надзвичайно теплою та живою експозицією, аби пригадати, що Харків справді має цікаву історію, зокрема літературну. Що це місто дивовижним чином поєднує в собі пам´ять про перебування та проживання тут десятків поетів та прозаїків, українських та російських, які потрапляли сюди свідомо чи випадково, лишаючись тут надовго чи на коротко, писали тут легко чи вимучено, так чи інакше долучаючись до загальної історії вулиць та провулків, стаючи невід´ємною частиною їхньої історії.
Історія загалом річ дивна й таємнича. Вона неохоче відкривається, їй набагато природніше лишати більшість інформації непроявленою та невідчитаною. Тому ти легко проходиш площами, пірнаєш у брами й зупиняєшся перед вивісками, навіть не уявляючи, скільки тіней і порухів, співу й сміху бачили ці вікна та під´їзди. Скільки чужих закоханостей, зневір, люті та ніжності акумулюється на старих дахах і в неремонтованих помешканнях. Старі будинки іноді значно цікавіші за своїх мешканців, вони наділені глибшою пам´яттю та сильнішою витримкою, вони стримані в своєму знанні й покірні в своєму старінні. Найбільша інтрига й найбільша насолода - відкривати для себе ці подвір´я та будинки, відчитувати їхнє минуле, заповнювати свою приватну карту міста, дивуючись, наскільки насиченою та густою вона стає. Адже справді - в більшості випадків ми навіть не здогадуємось, хто мешкав до нас в наших помешканнях, хто ходив тими сходами, якими ми щоранку спускаємось у місто, скільки, зрештою, в цьому місті історії та літератури, й історії літератури зокрема. Ми легко долучаємось до поширення стереотипів, охоче пристаючи до загальної думки про те, що на цих вулицях не може бути жодної історії, що це місто позбавлене поезії та драматургії, театрів, музики та кіно, що в ньому присутня лише політика - виключно політика, ну можливо ще капітал. І ця добровільна свідома відмова від міста, від його справжнього наповнення, від усіх його загадок і таємниць, робить нас заручниками тієї ж таки політики, з усією її брехнею та підлістю. Найпростіше, звісно, просто не помічати слідів часу на фасадах старих садиб і затемнених вікон, за якими час від часу з´являються тихі наполохані тіні колишніх мешканців.
Ще одна річ, надзвичайно важлива - лише на деяких із будинків, про які йдеться на виставці, які вписані в літературний контекст, є якісь знаки, мітки, таблички, пам´ятні дошки. В більшості випадків це й далі історія в собі, внутрішній текст, закритий для стороннього ока. І потрібно по-справжньому цікавитись верандами й балконами, письменниками й видавцями, загубленим і збереженим, щоб відшуковувати ці літери й позначки на стінах будинків, ці посилання в спогадах і виписки в газетах. Як варіант - можна час від часу відвідувати музеї. Музеї й створено, за великим рахунком, для того, щоб руйнувати стереотипи. Упорядковуючи минуле. Формуючи майбутнє.
Сергій Жадан
Коментарі
Останні події
- 15.05.2025|10:47Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
- 14.05.2025|10:05Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
- 14.05.2025|09:57«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
- 09.05.2025|12:40У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
- 09.05.2025|12:34Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
- 07.05.2025|11:45Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
- 07.05.2025|11:42Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»