Трохи офіційної інформації

Тип видання: щомісячний періодичний журнал для дошкільнят та учнів початкової школи.

Тираж: 30 тисяч примірників.

Головний редактор: Зінаїда Лещенко, працює в журналі вже близько 30 років і дев’ятий рік поспіль очолює його. Колишні керівники: Борис Харчук, Олена Рябокляч, Світлана Єфіменко, Анатолій Григорук.

Літературний редактор: Анатолій Григорук, письменник (в журналі – понад 40 років).

Заснування: 1960 рік. 13 січня  журнал щороку святкує свій день народження. «Малятко» заснував ЦК комсомолу за ініціативою письменника Бориса Харчука.

Вартість журналу: 7 грн. (у кіосках, звісно, дорожче), передплата: 47 грн.58 коп.– піврічна, 83 грн. 15 коп. – річна.

Маляткове представництво: Калинка, песик Гавчик і Малятко власною персоною.

Із поширенням електронних видань, лишилося досить мало людей, які залишаються вірними журналам чи газетам та ще й передплачують улюблену пресу. Однак у дітей усе ще є потреба у власних виданнях, які так приємно регулярно отримувати поштою. Журнал «Малятко» вже понад 50 років має саме таку аудиторію читачів і, попри бурхливі зміни у світі, дотримується власних традицій. 

«Малятко» позиціонує себе як журнал, що передається з покоління в покоління, як щось улюблене і знайоме з дитинства. Головний редактор журналу Зінаїда Лещенко, працюючи багато років з дітьми, звикла вживати пестливі і зменшувальні слова, та попри це, розмова з нею про  «Малятко»  вийшла вельми серйозною.

Як жив «Малятко» в Радянські часи?

– «Малятко» був заснований як орган ЦК комсомолу, саме він опікувався журналом. На той час це був єдиний дитячий часопис для дошкільнят. Власне тоді існували тільки три такі журнали: «Малятко», «Барвінок» і «Однокласник». Останні були двомовними, а «Малятко» завжди – україномовним.

– «Малятко» був розрахований на менших діток?

– Так. І тиражі «Малятка» тоді сягали мільйона. Всі дитячі садочки, всі бібліотеки мали наше видання. Передплачувалось це коштом міністерств освіти та культури. А окрім того, «Малятко» був дуже популярним серед читачів – звичайних передплатників. От і сьогодні багато надходить листів від тих дідусів і бабусь, які свого часу були нашими читачами, потім передплачували журнал своїм дітям, а сьогодні – онукам. Це надзвичайно! Це наш золотий фонд, наші родини, з якими ми дружимо впродовж багатьох років, з якими підтримуємо міцні контакти.

А як «Малятко» листується?

– Кожен дитячий лист, кожен малюночок неодмінно має відгук від «Малятка». Жодна дитина не залишається поза увагою. Самі журнали, Маляткові подарунки, подяки, дипломи, барвисті листівки зберігаються в родинах впродовж багатьох років. І потім передаються вже з покоління в покоління. Про це ми знаємо з листів, які до нас надходять.

– А хто відповідає на листи?

– Всі – нас небагато. Кожен працівник веде свій конкурс і відповідає дітям. Переможців визначаємо гуртом. Якщо приходять просто листи до редакції (адже діти часто хочуть чимось похвалитися, поділитися чи запитати), вони також не залишаються без відповіді. Часто доводиться спілкуватися з родинами. Листи надходять такі зворушливі й теплі, що одразу хочеться сісти і відповісти на них.

– Про що питають у листах?

– Про що завгодно. І пропонують свою творчість, і питають в «Малятка», скільки йому років, і які квіточки посіяла Калинка (подружка Малятка), якою буде наступна обкладинка…

Обкладинки

– Десь минулого року в «Україні молодій» відомий художник Радна Сахалтуєв, аналізуючи ілюстрування дитячих книжок і журналів, сказав, що найкращі обкладинки – в журналі «Малятко». Це висока оцінка, і ми пишаємось тим.

– А хто займається оформленням обкладинок?

– Тема обкладинки – це, зазвичай, плід колективної творчості літераторів і художників. До того ж, наприкінці кожного року ми даємо завдання дітям допомогти визначити переможця – автора найкращої обкладинки за рік. У грудні читачі надсилають свої відгуки, а потім ми публікуємо результати «Конкурсу обкладинок». Спочатку ми давали одну обкладинку, а потім визначити одну стало важко. І діти теж губляться. І через те ми вирішили давати дві.

– Художники отримують за перемогу якусь винагороду?

– Ні, це просто відзнака. Справа честі. Кожному художнику приємно бути переможцем. І дітям теж приємно. Ми, на жаль, не маємо великих коштів для того, щоб ще й таку премію заснувати. Хоча одна грошова премія у нас є: це започаткована 1988 року премія імені Наталі Забіли. Вона присуджується за кращий літературний твір і кращу ілюстрацію. Це невелика премія, але дуже почесна.

– Хто ваші улюблені художники?

– Усі, хто ілюструє «Малятко». І це не лише моє вподобання, але і читацьке, судячи з відгуків.

– Це ваші постійні ілюстратори?

– Постійно ми співпрацюємо з Наталею Алексенко, Катериною Шалваровою, Наталею Анікіною, Олею Колісник, Оленою Коркіщенко, Ганною Мокієнко. Прикрашають сторінки нашого журналу малюнки талановитих художників Катерини Штанко і її сина Володимира. Надзвичайно оригінальна художниця Вікторія Дунаєва. Яскраві і неповторні ілюстрації Олесі Варкач. Виписує кожний малюночок Наталка Кохаль, у неї бувають цікаві персональні виставки. Два роки тому до нас долучилась молода художниця Оля Сова. Завдяки умінню художнього редактора Якима Левича добирати кадри ілюстраторів, «Малятко» такий істетичний.

Аудиторія журналу

– Ми вважаємо, що до журналу варто долучати дітей від двох років. Можна говорити з дитинкою про колір, про песика, котика, про хмарку. Діти вже дуже добре оперують багатьма словами. Орієнтуюсь на свого онука, якому нещодавно виповнилося два рочки.

– А в якому віці дитина стає справжнім читачем «Малятка», тобто читає його сама?

– Це залежить від того, коли дитина опановує слово. Справа в тому, що спочатку дитина є споглядачем, через журнал вона чує материнське слово. Чи таткове, чи бабусине. Наскільки нам відомо, наші постійні читачі вже у п’ятирічному віці починають читати самі.

– Коли дитина переростає Ваш журнал?

– Це буває по-різному. Іноді бабуся чи мама надсилають нам фотографію хлопчика, який уже в третьому класі, і пишуть: «Ми запропонували Андрійкові і той, і той журнал, а він захотів залишатись із «Малятком». Хоч він уже дорослий, але все одно ми ваші».

Рубрики «Малятка»

– У нас є традиційні рубрики. Розповім вам про них. Це, скажімо,  «Калинчине віконце» – подружки Малятка, яка знайомить маленьких читачів з природою, вчить любити її, захищати, берегти.

Укінці журналу ми щомісяця вітаємо своїх читачів з днем народження, вміщуючи їхні фото на яскраво ілюстрованій сторінці.

Для найменших читачів у нас є сторіночка  «Прочитай сам» .

Дитина радіє, що вона може легко поєднувати слова і почувається переможцем. Як правило, для такої сторінки ми вибираємо легкі тексти з простим сюжетом.

Ще в нас є традиційна рубрика «Дзвіночок» . Тут завдання на математичні дії, логічне мислення, є кросворди, загадки, скоромовки та інші завдання мовного плану. Це теж одна з найулюбленіших рубрик маленьких читачів.
У журналі є ще сторінка «Чи знаєш ти?» - різні цікавинки довколишнього світу про бджіл, про криниці, млини, про повітряних зміїв, літаки. Вона ніби на виріст для меншеньких, а старші можуть це використати в школі.
Вподовж кількох років приваблює читачів рубрика «Стежками рідного краю» . Це розповіді про різні куточки України (Чигирин, Хотин, Прикарпаття, Асканія Нова). Фотографії цікавих місць і дітей, які там живуть і дружать з «Малятком».
Є у нас і рубрика «Із скарбниці української поезії» . Ми тут друкуємо класиків - Тараса Шевченка, Лесю Українку, Василя Симоненка, Олександра Олеся. Але, буває, і таких письменників, чиї імена рідко де фігурують.
Маємо також рубрику «Незабутні Маляткові друзі» - це кращі твори письменників, які колись писали для журналу і яких уже немає серед нас. В усі десятиліття існування журналу до нього горнулися кращі українські письменники: Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Марія Познанська, Олесь Гончар, Григір Тютюнник, Микола Вінграновський. Щирим другом журналу, багаторічним членом редколегії був Андрій М´ястківський. Писали для «Малятка» Євген Гуцало, Василь Чухліб, Павло Глазовий.А сьогодні ми можемо похвалитися тим, що з «Малятком» - такий знаний і відомий поет, як Дмитро Павличко. Підтримують з нами творчу дружбу Тамара Коломієць, Анатолій Камінчук, Вадим Скомаровський, Наталка Поклад, Зірка Мензатюк та багато інших письменників.

- Розкажіть, будь ласка, ще про обов´язкову рубрику кожного номеру, вкладку-саморобку. Звідки беруться ідеї для них протягом стількох років?

- Ідея саморобки здебільшого народжується в редакції, а втілює її у малюнку художниця Олена Коркіщенко. Саморобки у нас нескладні, щоби дитина могла їх виготовити.
- З якого віку дитина може цим займатися?

- Після трьох років вже може. Але, знаєте, ми іноді даємо зумисне трошечки складніші саморобки. Для чого? Щоб залучити тата й маму. Спільна праця об´єднує родину.

Консервативність «Малятка»

- Як сучасних дітей, які дивляться якісні мультики, читають яскраві книжки, втримати серед своїх читачів?

- Це складно. Але все-таки, я думаю, що мудрі батьки не будуть свою ще маленьку дитину, власне ту, якій адресується журнал «Малятко», садити біля комп´ютерного екрана, розуміючи, якої шкоди це завдасть її здоров´ю. Рано чи пізно знайомство з комп´ютером однак відбудеться, бо це диктує необхідність. Але що довше дитина буде із журналом, книжечкою - то краще.
- А у вас є свій сайт?

- Знаєте, наші ж читачі ще не користуються комп´ютером, так? То для кого?

- Ну, для батьків, наприклад...

- Для батьків? Є багато інших джерел, де можна дізнатися про журнал. У «Вікіпедії» зокрема.

Фінанси

- Вже понад сімнадцять років ми існуємо виключно на кошти передплати.

- І цього вистачає?

- Балансуємо на тому лезі, боячись бодай на якихось 20 копійок підвищити ціну журналу, щоби він був доступний для українських родин.

- До того ж ви даруєте передплату дитячим садкам?

- Ні, дитячим садкам не даруємо. Надаємо передплату 30 дитячим будинкам.

- І наостанок поділіться, як вам і вашим колегам вдається невтомно жити дитячим світом?

- Нам додає наснаги усвідомлення того, що кожного місяця десятки тисяч дітей виглядають листоношу з новим числом свого «Малятка», який через мудру казку, цікаву оповідку, веселий віршик збагачує їх духовно, формує світогляд, прищеплює любов до України, до рідного слова.

Юлія Кузьменко