Re: цензії

20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла
10.11.2024|Євгенія Юрченко
І дивитися в приціл сльози планета

Літературний дайджест

26.09.2011|08:25|Эксперт-online

Одинокий вопль человека

Эта небольшая книжка составлена из заглавной повести, 15 очень коротких рассказов и одноактной пьесы под названием «Играем Гоголя».

 

В действующих лицах пьесы — сам Гоголь, а также Поприщин, Чичиков и Хлестаков, причем автор признается, что прямо ориентировался на Дюрренмата — «Играем Стриндберга». Такое жанровое разнообразие только ярче выделяет уникальность прозы Анатолия Гаврилова. Которую, упрощая, можно обозначить диалогом из самой повести:

«— Холодно, пусто, страшно, — говорит она.

— Холодец, капуста, красное, — отзываюсь я».

В этом диалоге — все узнаваемые черты писателя: предельный лаконизм, внешняя нелогичность, оказывающаяся при более пристальном рассмотрении весьма логичной, некоторая асоциальность и, наконец, совмещение самого абстрактного с самым материальным и вещественным. О чем бы ни писал автор — о родном Жданове-Мариуполе, о «цветах зла» и просто странных чудаках, выросших в шлакоблочных домах рабочих поселков, о собственной жизни в тихом городе Владимире, являющемся для него домом последние четверть века, получается у него это так, как ни у кого из современных русских писателей. Хочется сказать — «по-платоновски», но нет: Андрей Платонов пытался выразить события планетарного, космического масштаба, Гаврилова же интересует скорее микрокосм каждого отдельного человека, а не макрокосмос человечества.

Получилось так, что «Вопль впередсмотрящего» закрывает презентованную всего год назад серию новейшей русской прозы «Уроки русского». Почему издательство «КоЛибри» закрывает серию, лучше всяких слов объясняет тираж книги — 1500 экземпляров. В этом тоже присутствует своего рода символическая перекличка. Вопль впередсмотрящего часто остается неуслышанным. Хочется надеяться, что по крайней мере уроки будут усвоены.

Гаврилов Анатолий. Вопль впередсмотрящего. — М.: КоЛибри, 2011. — 304 с. Тираж 1500 экз.


Михаил Визель



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

28.11.2024|14:49
Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
27.11.2024|12:11
"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії


Партнери