Форум видавців у Львові давно не улягає репортажній формулі «прийшов, побачив, написав». Скласти уявлення про дві сотні різноформатних імпрез, що відбуваються кожного з чотирьох днів ярмарку, — поза будь–якими межами. Журналістові лишається констатувати ознаки стабільності та фіксувати подієві новинки.

Упізнавана традиційність Форуму — натовп відвідувачів. Для журналістського поспіху це неабияке гальмо, але для видавців — утіха, бо то покупці книжок. Упізнаваність на рівні міста: таксисти у ці дні мають найпопулярнішу адресу доставки клієнтів: Палац мистецтв, де й міститься ярмарок.

Проте цікавіше зауважувати нове. Наприклад, серед яток учасників, котрі належать видавцям, з’явився стенд «Книги Марії Матіос». І лавреатка чесно відпрацювала увесь ярмарковий марафон, підписуючи книжки до судоми пальців. І не тільки новинку — повість «Армагедон уже відбувся» (Л.: Піраміда), — а й усі перевидані свої книжки, серед яких насамперед привертає увагу один із найкращих, як на мене, її романів «Щоденник страченої», мало помічений на час виходу (2005) й лише тепер передрукований.

Утім дивувати аналітиків почали ще на брифінгу відкриття. Заступник міністра культури вжила у своєму виступі слово «месидж», але жодного послання видавцям щодо припинення практики корупційного розподілу державних коштів на комплектування бібліотек не зробила. Натомість заступник «губернатора» пообіцяв закупити для книгозбірень книжки–лавреати Форуму. Щоправда, сказав: придбаємо частину — але ж ми знаємо, як означення «частина» може зменшуватися до мінімуму–мініморуму. Заступник мера Львова також мав що сказати: орендна платня для муніципальних книгарень, які продають українську книжку, становить 1 гривню за рік. До речі, за день до відкриття Форуму у Львові відкрилася ще одна, хай і невеличка, книгарня української книжки.

Уперше Форум фінансово підтримав Фонд Рiната Ахметова, а також Американське посольство. Американці, зокрема, привезли лектора — колишнього директора газети New York Times (а нині аналітика ринку електронних книжок і медій). Він розповів, що у Штатах нині 15% книжок (за назвами) продаються в електронному варіанті. Довідкова література в паперовому вигляді практично припинила своє існування. Газети й журнали почнуть активно згортати свої поліграфічні версії на користь інтернетівських приблизно через п’ять років. Вже сьогодні та сама New York Times має мільйонний традиційний наклад, і — 15 мільйонів читачів в iнтернеті (платні користувачі, що мають доступ до всього газетного контенту, — 400 тисяч). Споживання друкованих медій у США катастрофічно падає, натомість на книжковому ринку поки що спостерігається певна стабільність.

Утретє на Форумі офіційно представлена російська державна Агенція з друку та масових комунікацій. Власне кажучи, книжкова виставка росіян була ніяка, проте вони взяли інтелектуальною пропозицією: привезли відомих авторів та аналітиків книжкового ринку. Заступник керівника згаданої держустанови прочитав публічну лекцію про стан книговидання в Росії. Виявилося, що надійної статистики вони, як і ми, не мають. Тамта Книжкова палата (як і наша) оперує даними лише на стадії видруку книжок. Скільки ж реально продається, не знають ні там, ні в Україні. Росіяни оперують цифрою обсягу свого книжкового ринку у 3 мільярди доларів — але це приблизні дані експертного опитування (у нас ця цифра принаймні ушестеро нижча — знов–таки, за оцінкою експертів).

Проте деяка інформація росіян варта серйозної уваги. Наприклад, про те, що 12% книжок продаються у мережах супермаркетів (скільки у нас — невідомо). 10% усіх виданих книжок закуповують бібліотеки (в Америці цей показник перевищує 50%). Лекційний тандем склав один із керівників поважного російського соціологічного «Центру Ю. Левади», який повідомив, що проблематика купівлі й читання книжок залучається до щотижневих опитувань громадян Російської Федерації. В Україні ж «книжкової» соціології немає взагалі. І ще одне: нинішній російський книжковий ринок є цілком привабливий для іноземних інвестицій — нещодавно групу видавничих компаній «Аттікус» придбав світовий видавничий гігант «Ашетт».

Кілька років поспіль із Форумом співпрацює Польський інститут в Україні. Цього разу їхня програма була також вельми примітна: бодай одне те, що вони заангажували ідеолога польської «Солідарності» Адама Міхніка до лекції про Чеслава Мілоша й резонансної політологічної дискусії. Власне, поляки стали головною ознакою «міжнародності» Форуму. Офіційним Почесним гостем ярмарку оголошено норвезького письменника Ерланда Лу, м’яко кажучи, недостатньо знаного в Україні (перший український переклад його творів вийшов щойно на Форум). Насправді ж ґран–гостями були поляки. Марек Краєвський презентував третій детектив зі своєї львівської довоєнної серії: «Числа Харона» (Л.: Урбіно) — а взагалі це шоста його книжка, перекладена українською. За підсумками продажів цей автор посів торік у Польщі друге місце. Небайдужа до Краєвського й решта Європи: наприклад, у Німеччині його останній роман стартував зі 100 тисяч копій.

«Числа Харона» вийшли у Польщі у травні. Наступного травня вийде четвертий роман зі львівського циклу (така у цього автора «авторська» традиція: випускати новинки саме травнем). Видавництво «Урбіно» обіцяє перекласти й опублікувати його так само швидко. Популярність Краєвського вимірюється й тим, що у Львові започаткували туристичний двогодинний піший маршрут шляхами сюжету його романів (а у Польщі навіть є спеціальний путівник місцями подій його «вроцлавського» циклу). На Форумі Мареку Краєвському вручили головну міську відзнаку — Золотий герб Львова.

Другим презентом поляків став візит до Львова Ольги Токарчук. Якщо пан Краєвський є лідером польського детективу, то пані Токарчук — топ–автор тамтої «високої полиці». Щоправда, останній свій роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих» (Л.: Урбіно) вона написала саме в жанрі детективу. Нагадаю: ця сьогорічна книжка — серед Лідерів літа. Якщо спробувати узагальнено порівняти її прозу з українською, то найближче до неї стоїть Марія Матіос.

На Форумі презентувалися понад 200 авторів. Приємно, що серед них є чимало експертів рейтинґу «Книжка року». Напевно, згадаю не всіх (через оту неможливість потрапити на всі анонсовані заходи), але таки згадаю: Тарас Антипович випустив геть несподіваний роман «Хронос» (К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА), який, гадаю, спричиниться до перегляду меж жанрової та психологічної прози. Леся Воронина постала як головний редактор новоствореного видавництва «Прудкий равлик», книжки якого одразу відзначені на форумному конкурсі. Олександер Красюк представляв переклад останнього роману Стівена Кінга «Під куполом» (Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля»). Василь Габор випустив до Форуму півтора десятка новинок у серії «Приватна колекція» (Л.: Піраміда; два роки поспіль ця книжкова серія є найкращою в Україні). Ужгородські експерти Сергій Федака та Галина Малик презентували по три свої новинки. Сергій Руденко (сайт «Буквоїд») навіть отримав форумну премію за «внесок у розвиток українського книговидання». А ще презентації нових книжок Сергія Грабара, Володимира Даниленка, Володимира Єшкілєва, Сергія Коваленка, Віталія Жежери...

Якщо говорити про несподіванки нинішнього Форуму, то можна згадати і рекламні лайт–бокси авторів та книжок на міських вулицях; і початок зйомок кіно за українським перекладом книжки Толкіна «Гобіт, або Туди і Звідти» (Л.: Астролябія); й навіть нововведення місцевої влади — сніданок з губернатором, на який було запрошено таких різних особистостей, як Юрій Винничук, Юрій Щербак, Ева Гата чи Василь Пилип’юк.

І нарешті про нагороди. Три чверті відзначених на Форумі книжок вийшли буквально напередодні. Решта також фігурувала у Лідерах літа рейтинґу «Книжка року». Ґран–прі віддано виданню: Віта Сусак. «Українські мистці Парижа. 1900—1939» (К.: Родовід) — ця книжка була другою серед претендентів на Ґран–прі минулої «Книжки року».

Костянтин Родик