У рамках Форуму видавців видавництво «Ярославів вал» презентуватиме новий роман-андрогін української письменниці Надії Степули «Небо (не) сповідане. Все (і) ніщо».

Надія Степула вміє дивувати. На початку року її книжку «Анабазис» літератори назвали інтелектуальною есеїстикою, вишуканою та україноцентричною. Вже на Форумі видавців ще одна новинка від автора. Цілком несподіваний для української прози роман-андрогін «Небо (не) сповідане». Аналогів такого жанру в українській літературі немає, але він знаний у світі. Одним із яскравих творців андрогінів є Ден Браун.

Літературний експеримент спричинить дискусії

Письменниця Надія Степула каже, що вдалася до літературного експерименту. « Головною особливістю андрогіна є багатоликість і здатність до трансформації жанрів, певна мозаїка, своєрідна літературна технологія. В українській літературі такий жанр уявлений вперше. Я вдалася до певного експерименту, бо традиційність роману варто модифікувати, моделюючи щось несподіване», – зауважила автор.

Герої роману «Небо (не) сповідане. Все (і) ніщо» з минулого і ті, хто живе поруч, хто намагається стати вільним від суспільства, розмірковує над літературними процесами і життям вічним, шукає порятунок від самотності і абсурду, що відбувається довкола. Роман має кілька сюжетних ліній, які переплітаються і розвиваються поміж собою.

Письменник і видавець Михайло Слабошпицький зазначає, що в українській літературі роман Надії Степули – це початок нової тенденції для української прози. «Мене роман Надії Степули буквально приголомшив кількома винаходами у мистецтві ведення прозового повістування: притча, містифікація, кілька часових вимірів, які паралельно потоками розвиваються, поділ людської душі, ніби іде атомізація і, звичайно, це просто розкішне повістування. Дивовижна винахідливість у плетиві словес. Тут і пластика художня, духовна, містична, чого часто нам не вистачає», – каже Михайло Слабошпицький.

Письменниця розмовляє з читачем вишуканою і багатою мовою

Письменниця написала свій роман вишуканою і багатою українською мовою. Бо для неї література передусім – це розмова з читачем.«Щодо мови, то не можна її засмічувати, як не можна засмічувати і затруювати води рік і морів. Не можна лишати по собі забур’янені поля. Не наближати ні екологічну, ні цивілізаційну катастрофу, а відвертати мусить письменник. Напевно. Ну й те, мабуть, що нецензурна лайка і подібне не від Бога. Література – то дивний лік для хворих на віру в силу воскресінь . Хіба можна до ліків додавати отруту?», – зазначила Надія Степула.

Хто є головним героєм роману Надії Степули? Жінка, Ангел, Час, який живе з усіма іншими героями? Кожен читач визначив по-своєму, можливо, навіть на подив автора. «Може здатися, що цей роман-андрогін – гра в слова-«пазли», смисли-«пазли» – в ім’я порятунку від самотності чи від чогось іще гіршого, ніж самотність у безмежному світі, населеному людьми. Чи – в ім’я подолання абсурдності цього світу. – Може, й так. А може, й ні».

Галина Терещук