Як відомо, Франко народився у справді казковому краї. В селі з милозвучною назвою Нагуєвичі неподалік Дрогобича. Саме тут він написав чимало творів, зокрема повість «Захар Беркут». Жив як звичайний селянин, не цураючись селянської праці. Бувало, і бідував без кусня хліба, інколи не мав навіть взуття, доводилося працювати без лампи темними вечорами... До нього часто навідувалися одно­сельці, скаржилися на нужденне життя, а він як міг допомагав, а потім частенько використовував це у вигляді сюжетів. До того ж Франко подарував своїй малій батьківщині навіть наукові праці, зокрема «Неолітичні знахідки в околицях Нагуєвичі і їх сучасні уживання», «Спалення Упирів в селі Нагуєвичі в 1831 році», «Татарські напади на підгір´я»...

Тепер у Нагуєвичах - державний історико-культурний заповідник під однойменною назвою. Сюди впродовж багатьох десятиліть їдуть люди, аби відчути витоки сили і натхнення Каменяра.

Не став винятком і недавній його ювілей.

Влада впоралася із завданням, яке трохи раніше поставив львівський губернатор Михайло Цимбалюк. Соломою перекрили батьківський будинок Франка. Відремонтували десятки кіломет­рів доріг. У деяких селах відновили освітлення.

Самі ж Нагуєвичі отримали з держбюджету 2 млн. гривень на газифікацію.

І це далеко не все. Франко помітно «попрацював» на місцеву громаду. Замінили - на справжні - навіть вулики у його обійсті. Єдине - вони поки що без бджіл...

Загалом, із обласного бюджету на облаштування заповідника Франка виділили 168,7 тис. грн.

Давно вже жителі Нагуєвич не бачили стільки дорогих автівок. На святкування Франкових уродин зібралося ледь не все село! З Києва приїхали Олек­сандр Лаври­нович, Михайло Ку­ли­няк, Ганна Герман, Ігор Шурма. Були також - голова Львівської ОДА Ми­хай­ло Цимбалюк, голова Львівсь­кої обл­ради Олег Панькевич.

Приїхав до Нагуєвичів і рідний онук знаменитого письменника - Рональд Франко. Було помітно, що цій, аж надто скромній, людині не дуже комфортно перебувати в центрі уваги громадськості. За його словами, роботи вистачає і в Києві, де досі немає повноцінного музею Франка, хоча говорять про це вже не один десяток років...

Зате музею-садибі І.Франка у Львові указом президента було присвоєно статус Національного.

Такий самий статус міністр культури пообіцяв і музею Франка в Нагуєвичах.

Можливо, святково і мирно все так би й скінчилося в Нагуєви­чах. Проте коли голова обласної ради Олег Панькевич вирішив, що наступним промовцем після нього має бути його однопартійка - відома представниця «Свободи», - двоє в цивільному перегородили їй дорогу! На допомогу депутат­ці поспішив голова облради... Ора­торка скористалась увагою присутніх - за повною програмою.

Крім того, вже наступного дня цій темі було присвячено окрему прес-конференцію. У гріхах звинуватили владу, яка нібито дала розпорядження не допустити представників «Свободи» до мікрофона.

Щось схоже, до речі, могло статися, коли днем раніше під час літературного вечора з нагоди 155-річчя Франка у франковому музеї у Львові Ігор Шурма передав вітання шанувальникам Ка­меняра від губернатора Харківсь­кої області Михайла Добкіна...

Франка ділять. Це зрозуміло. Кожна політична сила шукає в нього «підтримки» своїх вчинків та слів.

І, хоч як дивно, знаходить!

Доки вони ділять, власне, Ук­раїна Франка частково втра­чає. Саме в часи Незалежності згорів «свідок» народження майбутнього літературного генія - дерев´яна Миколаївська церква. Як, до речі, і батьківський дім Івана Яковича. На його місці тепер розміщується стилізована садиба-музей.

І це - далеко не всі втрати.

 - Ми навіть не змогли зберегти меморіального дуба Франка! Багато пишуть про каплицю, в якій молився Франко, але подивіться, на що її перетворили! Прикро на це дивитись. А в якому стані перебуває цвинтар, де похований батько письменника... Скільки мали ювілеїв Франка, завжди стояло питання про святкування в лісі... В ре­зультаті знищено велику кількість дерев, а саме святкування перетворили на гульбище, - ділився наболілим один із музейних працівників.

Серед найбільших проблем музею його працівники відзначають щораз меншу кількість відві­ду­вачів із числа... дорослих. Най­час­тіше приїздять діти зі шкіл Дрогобицького району. Майже не працює маршрут із Трускавця, який є популярним курортом. При­їздять до музею і поодинокі дорослі, які, можливо, інколи згадують знамените Франкове - «Лупайте сю скалу!»

Василь Худицький