«Як завжди, перш ніж зайнятися сексом...» - так починається новий роман Шарлотти Рош (Charlotte Roche), що стрімко злетів на першу сходинку хіт-параду найбільш популярних книжок у Німеччині. Початковий тираж роману становить 500 тисяч примірників. Видавництво нічим не ризикувало: можна було не сумніватися, що „Schoßgebete" (що можна перекласти з німецької як «Молитви лона» чи «...паху», або «...проміжності», тобто того, що нижче поясу) очікує не менший успіх, ніж попередній роман Рош „Feuchtgebiete" («Вологі області»), який розійшовся  накладом у два мільйони примірників. «Вологі області» відверті до непристойності, явно на межі порнографії. «Молитви лона» підійшли до цієї межі ще ближче.

Гола тема

33-річна Рош, яка, перш ніж почати виробництво «полуничних» бестселерів, працювала телеведучою музичного каналу VIVA, не обманула очікувань. Уже перший рядок роману направляє читача саме в те місце, що його цікавить. На наступних 15 сторінках авторка, смакуючи деталі, описує статевий акт. Шлях до оргазму довгий: спочатку прелюдія, що включає оральну стимуляцію чоловіка, куннілінгус, самозадоволення та інші тілесні втіхи, і лише потім... Причому все це перемежовується роздумами з приводу ритму, анатомічних термінів, запахів, звуків і так далі.

Роман справді про ЦЕ. Щоправда, в «Молитвах лона» ідеться також і про емансипацію, фемінізм, виховання дитини, екологію, сімейну трагедію. Чимало німецьких критиків роман хвалять. «Радикально відкритий, сповнений чорного гумору роман розповідає історію хороброї, але водночас дуже вразливої молодої жінки... так, як про це ще не розповідала німецька література»,- пише автор однієї зі статтей. «Молитви лона» порушують табу, - пише інший критик, - але що в цьому поганого? Героїня хоче бути одночасно зразковою матір´ю і коханкою, вона бореться зі своїми страхами і нападами депресії, намагаючись вилікувати за допомогою психотерапевта та сексу. Чому б нам не поспівчувати їй?»

Поспівчувати в чому? У тому, що відразу після бурного фіналу камасутри, яку описано на перших сторінках, героїні (її звати Елізабет) замість заслуженого відпочинку доводиться бігти на кухню, щоб приготувати поїсти доньці? Чи в тому, що Елізабет у дитинстві та юності ніколи не займалася мастурбацією, оскільки росла в католицькій родині, а її авторитарна мати секс взагалі не схвалювала? Єдина справжня трагедія в романі - смерть трьох братів героїні в автокатастрофі по дорозі на весілля.

Правда та безсоромність

Цей епізод - автобіографічний. Шарлотта Рош справді втратила братів (їм було тоді 6, 9 та 21 рік), які згоріли в зруйнованому авто на автостраді. Мати письменниці теж постраждала, але лікарям вдалося її врятувати. Прийомний батько Шарлотти відразу після виходу роману дав журналу Stern інтерв´ю, в якому каже про «безсоромність та відсутність будь-якої поваги до пам´яті загиблих близьких» і про те, що «вона виставила на загальний огляд сімейну трагедію, щоб заробити на ній гроші».

Суперечки про те, чи має право письменник «видавати» в своїх творах якісь приватні речі, що стосуються його близьких, та зображувати рідних та близьких на сторінках книжок, тривають стільки, скільки існує література. Не дивно, що думки розділилися і зараз. Дивним деяким критикам видається інше: чому «Молитви лона» взагалі зараховують до художньої літератури, до белетристики? Чому роман, жанр якого який один із німецьких критиків зневажливо назвав «вагінальним бестселером»,  читають інтелігентні люди, та ще й переважно жінки?

Відповідь може бути простою. Звичайна пристойна німкеня ніколи не піде в секс-шоп, щоб купити там який-небудь «Щоденник куртизанки». Вона не читатиме порнографію, сидячи на дивані перед чоловіком та дітьми. А «Молитви лона» - нібито література, нібито художня, очолює списки бестселерів, книжку обговорюють поважні критики... Роман видало видавництво Piper, в якому раніше серед інших друкувалися Карс Ясперс, Олдос Хакслі, Інгеборг Бахман... Тобто, соромитися немає чого.    

Єфим Шуман / Роман Гончаренко