Франція

У Франції письменники та видавці саме будують плани на майбутнє. А ще - рекламують книжки. Що вийдуть у серпні, в розпал сезону відпусток.

Бернар Вербер у себе в блозі написав, що навесні 2012 року видасть нову книжку. Вона мала вийти у жовтні, але письменник жаліється, що робота з цим текстом забирає більше зусиль, ніж зазвичай.

А от Фредерік Беґбеде пише кіноадаптацію свого роману "Любов живе три роки". Головну роль зіграє Гаспар Пруст. Фільм вийде на екрани у Франції 2012 року на День святого Валентина.
В нехудожній літературі, схоже, в моду входять документальні книжки-сповіді батьків, у яких є діти-інваліди. Не встигли дочитати канадську історію про "Хлопчика на Місяці", як вийшла французька аналогічна історія.

В топах продажів стоїть книжка Анн-Дофін Жюльян "Два маленькі кроки в мокрому піску". В ній йдеться про досвід батьків дворічної доньки, котрій лишилося жити всього декілька місяців.

Головна ідея книжки - цінувати маленькі радості життя. Останні місяці життя дівчини заповнені любов´ю батьків і різноманітними новими відчуттями.

Попри те, що книжка майже документальна, в ній можна почути відлуння художньої літератури.

Скажімо, "Оскар і Рожева Дама" Еріка-Емманюеля Шмітта - історія про хворого на рак хлопчика, котрий намагається на повну насолодитися останніми днями життя.

Або "Перший ковток пива та інші маленькі радості життя" Філіпа Делєрма, де йдеться про вміння насолоджуватися чимось малим. Як Амелі в однойменному фільму, котра радіє розбитій кірочці крем-брюле.

Якщо не хочеться плакати, то можна усміхнутись і весело вивчити щось нове. Нещодавно вийшла друком книжка Катрін Шваб "Мода: інструкція" (Catherine Schwaab, "Fashion: Mode d´emploi ").

Катрін Шваб - головний редактор культового таблоїду "Paris Match". Соціолог за фахом і палкий любитель мод за стилем життя.

"Мода: інструкція" - чудово ілюстрована книжка про те, чому мода керує життями сучасних людей. Тут немає пустопорожніх міркувань типу "все, чого ви не знали про моду".

Навпаки. Це вдумливе письмо з аналізом причин і наслідків. Сюди додайте купу візуальних прикладів і чудове почуття гумору Катрін Шваб.

Ідеальне поєднання вміння журналіста-колумніста та соціолога. Плюс чудові фотографії. Варто прогортати.

США

Цього літа роман письменниці Кетрін Стокет "Допомога" ("The Help", Kathryn Stocket) на першому місці продажів (за версією "The New York Times").

Уявіть штат Міссісіпі, початок 1960-тих років. У ці часи в Америці ще не говорили про політкоректність і не дбали про захист прав меншин.

Жила собі місс Скітер. Одного разу вона познайомилась із двома чорношкірими жінками - Ебілінн та Мінні, котрі працювали в будинках родин білих. Так міс Скітер дізналася про проблеми дискримінації.

Розділи є історіями, що їх розповіли Ебілінн і Мінні. Через це роман схожий на скриньку з купою дорогоцінностей. Ці дорогоцінності - історії життя.
Роман дуже подобається читачам, якщо вірити їхнім відгукам. Спробувати роман можна легко, послухавши аудіо-версію перших розділів.

З non-fiction в очі впадає свіжа праця про еволюцію шлюбу. Памела Хаг написала книжку "Довірчий шлюб" (Pamela Haag "Marriage Confidential").

Підзаголовок книжки лише натякає на зміст: "Пост-романтична доба жінок-я-працюю-як-коняка, фригідних дружин і чоловіків, а також непокірних пар, які переписують правила гри".

"Довірчий шлюб" - книга про новий тип подружніх взаємин. Йдеться про "наполовину щасливі" шлюби.

Памела Хаг визначає їх як не надто щасливі, але недостатньо нещасні для розлучення.

Власне, вона говорить про зауважений ще у 1960-ті феномен шлюбу середнього класу, що гарно виглядає тільки ззовні.

Його описала Бетті Фрідан (Betty Friedan) у своїй культовій книжці "Таємниця жіночності" (1963).

Критики пишуть, що Памела Хаг повторила чимало тез Бетті Фрідан. Відтак можна почитати і першоджерело.

Але в "Довірчому шлюбі" є свій шарм - це надзвичайно сучасний текст із низкою свіжих прикладів із реклами, глянцю та інших джерел масової культури.

Велика Британія

Алан Холінгхьорст (Alan Hollinghurst) отримав Букерівську премію 2004 року за роман "Лінія краси". 2011 він представив читачам новий роман "Чужа дитина" ("The Stranger´s Child").

"Чужа дитина" - роман про епізод життя поета на ім´я Сесіл Веленс.

Одного літа він приїздить у передмістя Лондона на канікули до свого коханця Джорджа Соула. Під час відпочинку Веленс пише довгу поему. Вона очевидно присвячена дівчині "із зорями в очах" - сестрі Джорджа.

Але роман не про це. "Чужа дитина" - це історія пам´яті. Зокрема літературної пам´яті. Недаремно Алан Холінгхьорст одним із епіграфів робить рядок із сучасної поезії Майка Імла: "Про тебе взагалі ніхто не пам´ятає".

До речі, цю поезію було присвячено класику вікторіанської літератури Альфреду Теннісону.

Це не останнє посилання на поета-класика. Назву роману запозичено з його поеми "In Memoriam A.H.H." Альфреда Теннісона. Ця поезія - ода чоловічій дружбі на тлі замилування природою.
Критики називають роман "книжкою про книжки". Окрім портрета покоління сучасних літераторів, у ній можна знайти низку алюзій на потужний пласт англійської літератури. Варто звернути увагу на гру та імітацію стилів англомовних авторів - від Генрі Джеймса до групи Блумсберрі та ін.

Критики пишуть про роман "Чужа дитина" як про спробу міркування над естетикою англійської літератури, котру можна відрізнити від усіх інших літератур. Варто перевірити.

А любителі non-fiction можуть скористатися підготовленим списком 100 найкращих нехудожніх книжок.

А що в Україні?

З літніх прем´єр варто звернути увагу на декілька.

Наприклад, на переклад польського бестселера "Зроби собі рай" Маріуша Щиґела. Не встигла "Українська правда. Життя" розповісти про цю книжку, як вона вийшла українською в перекладі Андрія Бондаря.

Також щойно вийшов друком роман французького письменника Ромена Ґарі "Обіцяння на світанку". До речі, Ромен Ґарі - єдиний письменник, який зміг двічі отримати Ґонкурівську премію.

З нехудожньої літератури не варто оминути увагою скандальну книжку "Навіщо я народилася дівчинкою?" Габі Кьопп.

Ця книжка - щоденник жінки, котрій було лише 15 років у 1945, коли в Німеччину прийшли радянські солдати. Це болісний досвід поразки історичної та фізіологічної. Якщо простіше - то досвід ґвалтування дівчинки-підлітка солдатами армії переможця.

Ну а загалом українські видавці готують новинки на осінь.

Ірина Славінська