-   Артеме, Ви – поет-слемер. На Вашу думку, якісне виконання власної поезії популяризує її, чи все-таки заважає читачеві або ж слухачеві самостійно зрозуміти і відчути написане?

-   Якісне виконання будь-чого – поезія це, автомобіль чи побутова послуга – не може заважати. А якщо говорити конкретно про мене – то я з жахом уявляю собі людину, яка самозабутньо занурюється в томик поезій Полежаки…

-   Сучасні автори мають сьогодні набагато більше можливостей опублікуватися, ніж їхні попередники. Це пов’язано в першу чергу із загальним доступом населення до Інтернет-ресурсів, які містять низку літературних сайтів, де кожен може запостити свій твір і отримати на нього відгук. Які, на Вашу думку, позитивні та негативні сторони у цьому?

-   Позитивна: поганий поет і поганий декламатор має можливість повністю розчинитися у віртуальному океані, знайти там своїх вдячних читачів (а він їх обов’язково знайде), тішитися з їхніх захоплених коментів, відчути свою самореалізацію – і цей персонаж ніколи не буде піддавати нас тортурам на літвечорах. Негативна: вищезгаданому поету здасться цього замало, і він таки прийде, щоб виступити на літвечорі.

-   Як Ви ставитеся до нещодавніх подій в укрсучлітпроцесі, пов’язаних з цензурою?

-   Це все виглядає якось абсурдно, і часто виникає таке відчуття, що насправді хтось з’ясовує свої особисті стосунки, а цензура – це непоганий інструмент в таких справах.

-   Ви особисто стикалися з чимось подібним?

-   Тут нещодавно один такий подзвонив, я оце, каже, був на твоєму концерті й от все ж таки, ти подумай, я б в тому вірші слово «пі…ри» замінив, бо якось неблагозвучно звучить. Що тут сказати, мені просто смішно, та і все. У книжках ніхто поки що текстів моїх не переписував, на виступах я читаю, що хочу, і навіть на телебаченні показали повністю якось, як я читаю «Я ніколи таку не ї..в», з «запікуваннями», звичайно, але в даному випадку я не проти «запікувань» - діти маленькі ж можуть почути…

-   Піар важливий для літератора, чи, якщо твір вартісний, то він обов’язково 
знайде читача?

-   Одне іншому не заважає, і знову ж таки, все залежить від того, яку мету ставите перед собою конкретно ви, ну, тобто, літератор. Якщо річ вартісна, то вона вартісна – і з чим нічого не поробиш. А з іншого боку, Ви задаєте мені такі риторичні питання, що крім «так» чи «ні» іншої відповіді не виникає в голові… Ну звичайно важливий піар! Так само, як будь яка реклама.

-   І насамкінець побажання читачам від Артема Полежаки.

-   Щастя… Здоровля… Дітей багато… і всього-всього!!!

Довідка ZAXID.NET

Артем Полежака   народився 24 вересня 1975 року в Харкові. Закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва (зараз - Харківська національна академія міського господарства). Автор двох малих архітектурних форм і першої в Україні поетичної збірки, яка не містить текстів. Переможець численних слемів. Єдиний з літературного кола, хто висував свою кандидатуру на виборах Президента України 2010 року. Учасник різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти  скандальновідомого законопроекту “Про мови в Україні”. Свого часу виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув’язнених. Займається дизайном меблів. Мешкає в Києві. Позиціонує себе двомовним. Дуже любить пиво.

 Наталя Пасічник
Фото: slonyk.com