Він складається з трьох основних етапів роботи: перший – друк книг сучасних українських письменників для незрячих дітей шрифтом Брайля; другий – безкоштовне передання цих книг до спеціалізованих бібліотек для сліпих та шкіл-інтернатів, де навчаються сліпі та слабозорі діти; третій – організація і проведення зустрічей вихованців шкіл-інтернатів із письменниками. Проект покликаний не тільки дати можливість незрячим дітям ознайомитися із книжками, які читають їхні ровесники, а й загалом привернути увагу до проблем дітей і дорослих із вадами зору.

Проект «Доторкнутися до слова» стартував на початку 2011 року, а вже надруковано дві книги із серії  «Сучасна дитяча проза» – «Прибулець з країни Нямликів» Лесі Ворониної і «Таємниця старої обсерваторії» Олеся Ільченка ; книга із серії «Життя видатних дітей» – «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Катрусю Білокур, Ганса Андерсена та Чарлі Чапліна».

Сьогодні вийшла друком четверта книга шрифтом Брайля – збірка з шістьох видань серії «Сучасна дитяча поезія», а саме: «М’яке і пухнасте» Івана Андрусяка, «Тьотя Бегемотя» Юрія Бедрика, «Віршів повна рукавичка» Василя Голобородька, «Зелена квітка тиші» Михайла Григоріва, «Усе підростає» Лесі Мовчун і «Неслухняники» Сергія Пантюка.

Олена МОВЧАН, головний редактор видавництва «Грані-Т»:

«Сучасна українська поезія для дітей протягом тривалого часу стояла осторонь від самих дітей, бо поодинокі вірші друкувалися то там трохи, то там кілька… а переважно – взагалі не друкувалися. І вже самим фактом започаткування такої серії ми здивували і колег, і читачів. Одночасно з появою перших книг серії поезії в школах увели експериментальний курс поетики. Серія «Сучасна дитяча поезія» стала єдиним гідним матеріалом для використання в якості навчального-розважального матеріалу. На сьогодні 5 книг серії мають гриф «Схвалено для використання в загальноосвітніх навчальних закладах». Наступний злет серії відбувся тоді, коли книга Василя Голобородька «Віршів повна рукавичка» стала «Білою вороною – 2011».

Відтоді, як ми почали втілювати в життя ідею видання книг для дітей шрифтом Брайля, колектив нашого видавництва зачаїв у глибині душі мрію видати брайлем усю серію «Сучасна дитяча поезія», однак першими ластівками стали прозові книги. Лише згодом обставини посприяли тому, щоб ми знову повернулися до ідеї видання дитячої поезії, і зачаєна в душі мрія вибухнула на повну силу, адже всі шість книг так полюбилися зрячим діткам!

Коли я розмовляла з Іваном Андрусяком, Сергієм Пантюком, Лесею Мовчун, Михайлом Григорівим, Юрієм Бедриком, Василем Голобородьком – то була глибоко вражена їхнім приємним здивуванням та радістю, що читачами серії «Сучасна дитяча поезія» відтепер будуть і незрячі дітки».

Людмила СТАРОДУБ, заступник директора, координатор проекту «Доторкнутися до слова»:

«Четвертою книгою, яку наше видавництво обрало для друку шрифтом Брайля, стала саме збірка із шести окремих книжок в серії «Сучасна дитяча поезія» тому, що в цьому є величезна потреба. Коли ми розпочинали проект, нам досить складно було вибрати, що саме друкувати для сліпих діток. Ми орієнтувалися на ті книги, що вже є популярними серед читачів, але й радилися з фахівцями, які безпосередньо працюють із незрячими дітками.

Ще задовго до нашої першої зустрічі з дітьми та викладачами київської школи-інтернату для сліпих дітей ім. Я. П. Батюка ми знали, що їхні вихованці зовсім не мають книг для читання у післябукварний період. А побувавши у школі, ми в цьому переконалися на власні очі. Незрячі діти вивчають ті самі предмети, що й зрячі діти, так само займаються творчістю, отримують такий самий атестат про середню загальну освіту… Їм та їхнім викладачам насправді дуже складно, оскільки вони мають обмежені можливості у доступі до інформації, мізерний вибір як підручників, так і літератури для позакласного читання. І ми віримо, що ця збірка поезії хоча б частково заповнить прогалину в шкільному навчанні незрячих дітей та буде однаково цікавою і для вихованців шкіл-інтернатів, і для читачів спеціалізованих бібліотек по всій Україні, де найближчим часом вона з’явиться».

Іван АНДРУСЯК, письменник:

«Мене дуже розчулило те, що відтепер мої вірші й вірші моїх друзів зможуть читати й ті малявки, які читають пальчиками. Щиро сподіваюся, що жодне наше слово їх не розчарує! І найголовніше: я знаю, що є Бог на світі – і тим людям, завдяки яким у видавництві «Грані-Т» виходить уже четверта книжка шрифтом Брайля, усе це, як кажуть у народі, зарахується».

Леся МОВЧУН, письменниця, науковець:

«Мені дуже хотілось би, щоб мої вірші збагатили духовний світ незрячих дітей! Кожен новий читач для мене – це ще одна краплинка натхнення!»

Сергій ПАНТЮК, письменник:

«У мене був дядько Іван, світла йому пам’ять. У дитинстві він втратив зір – бавився залишеними війною смертельними «іграшками». Після спілкування із дядьком, у якого ми іноді гостювали в Коростені, я навіть пробував ходити із заплющеними очима. Але не міг збагнути, чому я наштовхуюся на всі перешкоди поспіль, а він – ні. Лише згодом прийшло усвідомлення, що не бачити світу – це СТРАШНО!

Тому неймовірно велику і благословенну справу робить видавництво «Грані-Т», видаючи для незрячих діток книжки шрифтом Брайля. Адже це – вікно у світ, який або зовсім недосяжний, або доступний із чужого голосу. І особливо приємно, що дітки з вадами зору зможуть поринути у світ моїх «Неслухняників» – де все крутиться, стрибає, переливається звуками.

Тож допоможи, Боже, знедоленим діточкам знайти кращу долю, а шановним видавцям – і надалі робити добрі справи!».

Михайло ГРИГОРІВ, письменник:

«Сучасна дитяча поезія» шрифтом Брайля – це найбільший книжковий прорив на сьогодні в Україні. І найбільша радість для сліпих діток! Хай читають і зростають щасливими!».

Юрій БЕДРИК, письменник:

«По-перше, це добра новина. Бо ж дитяча література має належати всім малюкам, незалежно від фізичних особливостей. По-друге – несподіванка, бо в такому вигляді мої тексти ще не виходили. По-третє – невеличкий острах. А що, як десь помилка? Це рідкісний випадок, коли я не можу вичитати гранок...».

Василь ГОЛОБОРОДЬКО, письменник:

«Я радий, що мою книгу відтепер зможуть прочитати дітки, обділені можливістю споглядати світ навколо себе. І хоча вони й не побачать ілюстрації, проте зможуть уявити все не менш різнобарвно. Маю надію, що мої вірші принесуть дітям втіху».