Re: цензії
- 19.03.2026|Віктор ПалинськийЧасоплину течія
- 18.03.2026|Валентина Семеняк, письменницяЗізнання у любові… допоки є час
- 18.03.2026|Віктор ВербичВідсвіт «Пекторалі любові» у контексті воєнних реалій
- 17.03.2026|Василь КузанДелікатна загадковість Михайла Вереса
- 13.03.2026|Марія Федорів, письменниця«Цей Великий день»: свято, закодоване у слові
- 11.03.2026|Буквоїд«Коли межа між світами така тремка і непевна...»
- 09.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ100 тонн світла
- 07.03.2026|Надія Гаврилюк“А я з грядущих, вочевидь, епох”
- 06.03.2026|Микола Миколайович ГриценкоДефіцит людського спілкування. Проблематика «Відступників» Христини Козловської
- 04.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХтось виловлює вірші...
Видавничі новинки
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Русские загадки
В Каннах показали «Generation П», фильм по роману Пелевина
В рамках Каннского кинофестиваля состоялся показ фильма
«Generation П» Виктора Гинзбурга, поразивший прежде всего иностранцев,
в который раз засвидетельствовавших, что, мол, умом Россию не понять.
Ещё бы: тут не только умом, но и всеми пятью
чувствами понять что-либо сложно: как известно, что русскому хорошо, то
немцу (французу, англичанину, испанцу, еtc.) - смерть. Иногда даже в
прямом, а не переносном смысле... Так что галлюциногенная кинопоэма,
основанная на романе Виктора Пелевина (как принято писать -
«культовом»), хорошо понятная нам, пережившим лихие девяностые,
воспринимается законопослушными гражданами объединённой Европы как
чистый бред, состояние на грани фола, перманентный кошмар.
Собственно, фильм как раз об этом - о перманентном кошмаре, в котором
мы живём, жили и будем жить, не забывая при этом посмеиваться. Если
балабановский «Груз 200» ужас нашего существования артикулирует чуть ли
не в форме социального хоррора, то Виктор Гинзбург, чуть ли не
дебютант, лихо справляется с пелевинским «галлюциногенным» письмом.
Настолько, что иные восторженные фаны его фильма пишут в инете, что это
редкий случай, когда «экранизация» гораздо лучше первоисточника.
Действительно, там, где Пелевин нудно живописует видения главного
героя, Гинзбург монтирует фантасмагорическую картинку с другой такой
же. Получается смешно, забавно и в целом рисует портрет России, которую
мы ежедневно теряем, как я уже говорила, не забывая при этом
пересмешничать.
Когда после просмотра фильма я уверяла одну американку, что так оно
почти и есть, что в России жизнь похожа на страшную и одновременно
смешную сказку, она и произнесла сакраментальное, что типа «умом
Россию...» (и далее по тексту).
Забавно (правда, не знаю, плакать тут следует или всё же смеяться), что
фильм г-на Гинзбурга рискует вновь стать актуальным: то, что
происходило 20 лет назад, проросло в наше - с виду такое скучное -
время. Бандиты, разборки, сделанные из воздуха капиталы, повсеместный
хаос - всё это осталось с нами (отныне и присно и, видимо, уже во веки
веков), лишь внешне отлакировавшись. Что, возможно, ещё более
отвратительно.
Пелевину в своё время удалось поймать верный звук, ухватив в хаосе не
поддающегося никаким описаниям времени собственную интонацию. Оттого-то
его роман стал таким популярным, культовым (без кавычек).
Возможно, фильм Гинзбурга - правда, думаю, в определённых кругах - тоже
рискует стать таковым, и не только для тех, кто любит ностальгировать,
но и для тех, кто таки хочет понять Россию - умом или какими другими
органами, не суть важно.
Кстати, раздавая интервью журналистам после показа, Виктор Гинзбург
сообщил, что он уже приобрёл права на экранизацию ещё одного
произведения своего тёзки Пелевина - «Empire V». Посему не исключено,
что в визуальном отражении русской души в ближайшие пару лет добавится
загадок.
Арина Яснова
Коментарі
Останні події
- 19.03.2026|09:06Писати історію разом: проєкт «Вишиваний. Король України» розширює коло авторів
- 18.03.2026|20:31Україна візьме участь у 55-му Брюссельському книжковому ярмарку
- 17.03.2026|10:45У Івано-Франківську відкривається нова “Книгарня “Є”
- 11.03.2026|18:35«Filling in»: Україна заповнює культурні прогалини на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2026
- 09.03.2026|08:57Письменник-азовець Павло Дерев’янко презентує в Луцьку культове козацьке фентезі
- 06.03.2026|08:40Оголошено конкурс літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди
- 24.02.2026|15:53XХVІІ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Остаточні результати
- 22.02.2026|12:341 березня у Києві відбудеться друга письменницька конференція проекту «Своя полиця»
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
