Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Шевчук-міфотворець
Валерій Шевчук. Пізнаний і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. – К.: Пульсари, 2008. – 528 с.
Зізнаюся: коли йдеться про творчість Валерія Шевчука, ліпшого знавця, ніж я, годі знайти. Не тільки тому, що свого часу я перечитав мало не всю белетристику цього письменника, та ще й не один раз гортав його критичні нотатки до проблем українського літературного бароко, зведені воєдино в двотомнику «Музи Роксоланської». Тож щойно побачивши нове дослідження знаного письменника, не втримався, щоб і собі не потримати в руках доволі грубого томика.
Насамперед варто сказати бодай кілька слів про творчість Валерія Шевчука загалом – для тих, хто не знає, з ким має справу. За словами самого пана Валерія, його «амплуа як літературознавця – заповнення білих плям у нашому культурному контексті або ж переосмислення відомого». Ліпше ту величезну працю, що її робить ось уже понад сорок років письменник, і не схарактеризуєш. Однак досвідчений читач одразу мусив би заперечити: «Стоп! Сковорода?! Та про Григорія Савича вже давно списано-переписано, осмислено й переосмислено! Що тут додати нового?» Справді, досліджень, присвячених Григорію Сковороді, в сучасній і не сучасній україністиці й русистиці існує стільки, що чималим викликом видаватиметься навіть прочитати усе написане. А Шевчук прочитав! І саме тому з’явилася ідея «Непізнаного Сфінкса»: мовляв, попередники Валерія Шевчука (а серед них – визнані авторитети Дмитро Чижевський і Леонід Ушкалов) багато в чому помилилися, тож основним своїм завданням письменник бачить саме виправлення допущених помилок і фактографічних провалів, а також прояснення загадкових місць у біографії письменника. Сковороду, на думку автора дослідження, «більш знають, як читають», а тому Шевчук, як той, хто багато років читав і перекладав чи не всю спадщину мислителя, претендує витворити найбільш вірогідний, на його думку, варіант життєпису славетного філософа.
То що ж у результаті вийшло, – поцікавитеся ви. А вийшла ґрунтовна розвідка на дві частини, з правдивими й ретельними покликаннями, розгорнутими цитатами і – впевнений – таки вивіреними фактами з життя Григорія Сковороди. І головне – все це може й повинно читатися насамперед як захопливий художній текст, а не наукова студія, як продовження циклу необарокових творів Шевчука, знаного за повістями «Три листки за вікном», «Біс плоті», «Тіні зникомі» й «Око Прірви». Адже Григорій Сковорода, яким його бачить автор «Пізнаного й непізнаного Сфінкса», – це радше черговий міф «людини бароко», а не історична постать, достоту як і Климентій Зиновіїв у «Бісові плоті». Не випадково письменник закінчує життєпис філософа розділом «Замкнення кільця». А кільце – насамперед розімкнене – у творчості Валерія Шевчука є визначальним символом неспокійної долі барокової людини, тож ритуал замикання кільця має означати остаточну товсту крапку в етапі дослідження. Звичайно, не для науковців, для яких «остаточної крапки» принципово бути не може, а тільки для «сковородиніани» Шевчука. У такому разі мене найбільше цікавить питання, хто стане героєм наступного тексту письменника. Можливо, святитель Димитрій Ростовський? Або ж автор курйозних віршів Іван Величковський? Та не гадатиму. Зважаючи на виняткову працездатність Валерія Шевчука, переконаний: ми дуже й дуже скоро отримаємо новий міф людини бароко.
Антось Вір
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"