Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
Авторська колонка
З ким спала нещасна Москва
…З київських ностальгійних верховин починає авторка стриптиз своєї душі, яка потрапила в столичне чистилище, щоби по тому відлетіти в тартар високого емігрантського мистецтва. «Там на Дніпровських кручах, - згадує вона, - на самісінькій вершині блаженства, на льодовиках снів ми розкладали свої етюдники, цих комах з алюмінієвими ногами і починали розмазувати по полотну строкатий кал олійних фарб».
Слід додати, що опису цього захоплюючого заняття була присвячена попередня автобіографічна книга нашого автора, а саме – «Весна на Місяці», яка виявилася відверто «київським» текстом. Тепер ось перед нами - текст «московський», не менш феєричний і теплий, ніби шкільні колготи з начосом. І героїню в ньому, між іншим, звуть «сновидою». Мабуть, з уваги на її київське минуле.
Отже, це був час, коли «на житньому повстяному хлібі лежали молочно-скляні шматочки підталого сала та ковбасна смальта», а юна героїня роману взяла псевдонім, який вийшов просурмити їй славу в назву самого роману. О, люба Елефантіно, чиїм легким підлітковим кроком сходжені трав´яні вулиці дрімучого Києва, і чий слух допоможе почути спів тривожних труба в інформаційному клозеті того стратегічного часу. Адже кожна, зауважимо, глава цього роману починається у Кісіної інформаційним бюлетенем «щоденникового» зразка: «Піночета обрали президентом. У космос полетів космонавт з Монголії. СРСР оголосив польську «Солідарність» поза законом. У Лівані тривала громадянська війна. Компартія Болгарії обрала Тодора Живкова. СРСР виграв Чемпіонат світу з хокею. Саме в цей час у мене виявили підозру на поезію».
Ну, а далі в романі вже зовсім про літературу. Це коли заїжджі знаменитості – поети-авангардисти з Москви – п´ють пиво на Подолі, і одного з них звуть Помідорний Гуру. Варто зауважити, що в «Елефантіні» взагалі чимало ребусів із загадками, і виявити в героях оповіді персонажів тодішнього літературного життя-буття читачеві буде нелегко. Але тим цікавіше буде процес читання, повірте. Сама ж авторка краплених славою карт своєї біографічній колоди не розкриває. Оскільки багато ще хто живий, і може образитися на «овочеву» нарізку відомих дат, знайомих імен і знакових подій.
Втім, головний з героїв цього роману вже не образиться. Про нього, як відомо, або добре, або ніяк. У Кісіної вийшло напрочуд добре. По-своєму ніжно і незабутньо. «Він пив надзвичайно багато, - розповідає її героїня про свого осяйного гуру, - був червоним, пітним. Але мені вже тоді подобалися червоні спітнілі чоловіки, схожі на радісні овочі-помідори і гарбузи на південному базарі. Чомусь цей так само був схожий на овоч: схрещення помідора і гарбуза. Він був надзвичайно дотепний, так, як була б дотепна я сама, будучи бритвою. Я слухала його, роззявивши рота».
А ще тому все так мило й затишно на початку цієї історії, що пророк з Москви «раніше був хлопчиком на півдні України», звідки, згадаймо, приїхало чимало тодішньої літературної богеми, і у нього вже була дружина. І навіть незважаючи на цей прозовий «демарш» з боку авторки, все одно цілком поетично, із Києва з любов´ю, прилетів привіт нашої героїні, яка захопилася генієм свого сяючого кумира. Ну, а хіба не так? Адже саме любов до столиці нашої Батьківщини привезла в романі київська провінціалка. Любов, яку, зауважмо, подарувала не кому-небудь, а відомому в оксамитовому підпіллі контркультури поетові.
Столичні глави в романі чудові своєю «малоросійською» свіжістю і знайомою «київської» ноткою, що тягнеться до раннього Булгакова. В Юлії Кісіної, щоправда, їм передує сюжетний заспів «Орфей спускається в пекло», натомість її іменитих попередників на початку ще хвилювало, «з ким спала щаслива Москва». І побутові негаразди не так гостро хвилювали малоросійських авторів, що у повному складі «южнорусской» школи приїхали підкорювати столицю, як бентежили вони вчорашню київську школярку Елефантіну. Взяти хоча б Єлісеївський гастроном. Ну, нащо вона туди подалася – після «повстяного хліба» і «скляної ковбаси» своєї малої Батьківщини? Тут навіть в улюбленого поета, якого героїня зустріла в черзі – пиво і вобла лише для натхнення. А решта всього – храм, а не майстерня їдла.
І в такому ось дусі перед нами постає Москва 1980-х. І вже без будь-яких бюлетенів ми знаємо, що тоді помер Брежнєв, вийшли перші компакт-диски і тривала Афганська війна. А тут – Тверський бульвар, Красна площа і Телеграф, звідки студентка Юля слідом за юними похабниками, що шепочуть в Мандельштама телеграмку в напахчений комір, розмінює ластів’ячий розчерк свого поетичного письма на театральну прозу буднів. «Москва нарешті прийняла мене своєю квакаючою, ребристою мовою, безпардонністю, гонором і поганим вихованням, - визнає вона. - Важко було уявити собі місто, настільки позбавлене правил доброго тону. Таку я її полюбила, місто без правил, проте з одним лише правилом - тримайся козаком. І я стала триматися козаком».
Хоча, сама авторка тримається в романі із неабиякою завзятістю і явок-паролів, а також імен-псевдонімів не розкриває. Героїв поетичної тусовки того часу в неї звати Кривий, Сумний, Горбатий і Миршавий. Хоча, є просто відомі люди з нормальними іменами-прізвищами. Наприклад, американський поет-бітник Ален Гінзберг, що приїхав до Москви, і в сцені з яким, описаної у багатьох мемуарах, можна, нарешті, трохи розвіяти романний туман псевдонімів. А ще несподіваний поет Крокодильцев, який виявився вчителем згаданого Помідорчика, коханця головної героїні. Саме він, а не «старий скрипучий Моня», як іменує його сьогодні «живий» класик постмодернізму Володимир Сорокін, так само допомагає розмочити інтригу з іменною міфологією в романі Юлії Кісіної.
Утім, не лише розшифровкою поетичних зведень цікава «Елефантіна». Клітинки літературного кросворду у цьому романі-загадці за великого бажання можна заповнити, натомість зниклий в реалі дух часу - вже ніяк. Ось чому жанр біографічних епопей має сьогодні стійку популярність, бо всі «вчителі цинізму» виявили «осінь в кишенях» і поспішають на побачення з юністю. Не завадить і нам зазирнути у Задзеркалля того ностальгічного часу.
Юлія Кісіна. Елефантіна, або Кораблекрушенція Достоєвцева. – Х.: Фабула, 2017. - 256 с. - (Серія «Епоха»).
Коментарі
Останні події
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ
- 21.04.2024|14:39Восени побачить світ роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка
- 21.04.2024|14:36У ВСЛ вийде підліткове фентезі Джордана Ліса «Шептосвітичі»
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize