Тепер же 90-літній Юрій Мушкетик, на порозі свого відходу, в інтерв´ю Леоніду Ісаченку називає саме "На брата брат" своїм найкращим романом. Хоча ще є і "Яса" - груба така книга, в чорній палітурці, з перекресленням назвою коротко, як зблиск козацької шаблі. А ще є "Біла тінь" - у ній така елегія чоловічо - жіночих стосунків уповні... 

А ще ж Юрій Мушкетик - легендарний редактор журналу "Дніпро", де, аж допоки його не нагнали з ЦК КПУ, друкував "на грані фолу" гострі речі тих, кого нині звуть класиками. 

Ще ж Юрій Мушкетик стояв біля витоків Товариства української мови імені Тараса Шевченка і Народного Руху і, як дбайливий господар, беріг ті витоки, щоб не замулились аж зразу при виході... На відміну від Бориса Олійника, що зрадив і побіг у Москву прислуговувати Кремлю - про гнилу його душу говорить Юрій Мушкетик у тому ж таки інтерв´ю, як і про доноси Павличка... 

Пригадую, як Юрій Мушкетик махав руками, коли на засіданні оргкомітету по створенню Товариства української мови імені Т.Шевченка я розказував лукаву позицію Станіслава Реп´яха, який для киян вбирався борцем за українство, а в Чернігові був вірним члєном обкому компартії і захищав два унітази у квартирі першого секретаря обкому Палажченка... 

І ще - про творчість. Розказував мені Юрій Михайлович фантастичну річ на книжковому ярмарку, що його проводила чернігівська "Просвіта" - у селі на Бобровиччині під час війни чоловік приїхав із фронту до рідної жінки розбиратися з її зрадою ...на танку. "Це ж така правда, що в романі напиши - не повірять!" - бідкався письменник. 

... Юрій Михайлович із Веркиївки, що коло Ніжена. На жаль, хата не збереглася. Але є музей поки що Кирпоноса, який за рішенням сільської ради і стараннями рухівця Максима Вертюка має перетворитися в сучасний музей національної пам´яті - там буде і повернення додому Юрія Мушкетика. 

В день же його 90- ліття побажаймо собі пізнати нашого неголосного, некрикливого, але такого твердого у праці і в українстві земляка- класика.