Але вельми цікаво спостерігати за текстами в часі. Час – немилосердний. Він робить своє – і з текстами, і з людьми.

Далекого 2003 року гурт молодих письменників, яким остогидли і околітенківці, і яворівці з яворівками скористалися з ситуації і створили свою творчу Спілку – Літературний форум. Було чимало інтерпретацій цього історичного факту. Серед них і ця публікація у газеті «Україна молода»:

Дороговказ початківцю чи Сонне царство?
«Літературний форум творчої молоді» готуватиме кандидатів на Євробачення. I не тільки... 

Аліна СТРИЖАК     

«Україна молода» вже повідомляла: у нашій країні з´явилась чергова альтернативна спілка письменників — Всеукраїнська спілка «Літературний форум творчої молоді». 250 молодих літераторів, яким набридло просиджувати стільці у кабінетах НСПУ, об´єдналися, щоб «вивести українську літературу на світовий ринок». Очолює цей письменницький осередок блудний син НСПУ, вилучений з її лав Роман Кухарук ( «Любити хлопчика», «Коїтус на руїнах», «Муха з цукром», «Мумуари, повні яблук», «Пригоди Котамури»). На днях Кухарук вирішив звітувати перед журналістами, що ж зроблено за кілька місяців існування форуму, та повідомити кілька цікавих речей. Наприклад, 23 лютого в київському Молодому театрі читатимуть вірші поети зі Станіслава ( літоб´єднання «Біла риба»). Згодом, 28—29 лютого, під патронатом форуму пройде «Поетична зима» в Білій Церкві. Низку творчих вечорів Роман Кухарук розпочне власним творчим вечором 9 лютого в тому ж Молодому театрі. Новостворена спілка взяла під свою опіку всі літературні студії України. Це, як запевняє її голова, дає можливість регіональним письменникам потрапити у ЗМІ, зустрітися з читачами, видати книжку. Жовторотикам від літератури теж випадає шанс — переможці літературного конкурсу на радіо «Старшокласник» гарантовано матимуть свої власні збірки.

Цікаво те, що суто літературними справами нова спілка не обмежується. Вона чомусь обіцяє знайти кандидата на Євробачення-2005. Щоправда, фінансувати його поїздку на музичний олімп не збирається. Поряд із такими обіцянками Літературний форум ставить не менш сміливі (читай нереальні) вимоги. Відставки уряду Януковича і введення в дію Закону «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» («Моська вимагає, щоб Слон поступився дорогою», — подумалося мені, коли я читала заяву 27 голів літературних спілок, які входять до правління Літературного форуму).

То що таке Літературний форум насправді? Чи це дійсно нова альтернативна спілка? А може, просто недовготривалий замовний проект? Ситуацію оцінює аналітик, науковець, літератор, член Української всесвітньої координаційної ради Максим Розумний: «Спочатку то не був замовний проект. Була гарна ідея. Коли спілку організовували, згори пообіцяли державну підтримку. А потім відмовили в ній. І керівництво форуму почало звертатися до різних людей у пошуках коштів. Через це форум ніяк не може себе заявити. Це один момент. Другий — сам час появи організації: в момент розколу Національної спілки письменників. Деякі новоспілчани взяли в цьому участь, і, наскільки я знаю, багато літераторів це оцінили негативно. Безперечно, якась форма організації творчої молоді має бути. Але якщо вона не скочується до заполітизованості, гри на чиїсь особисті інтереси, з дороговказу початківцю на сонне царство. Що і загрожує зараз дітищу Романа Кухарука».

Отакий текст.

Сонне царство плідно працює ось уже шостий рік – видає книжки, проводить літературні заходи, у тому числі літературні фестивалі по всій Україні, у щоденному режимі працює сайт, виходить газета, на каналі УТР триває щотижнева телепрограма, щорічно вручаються премії імені Осипа Маковея (за кращий прозовий рукопис) та імені Володимира Кобилянського (за кращий твір для дітей). А де критики його? Де Максим Розумний, який так мудро «розмислив» тоді, а тепер пішов війною проти Яворівського, підписавши відозву до цього «любителя усіляких листів до президента і відозв»? Питання риторичне. Кожен є там, де йому і належить. Бути.

Літфорум зразка 2003 року сколихнув «сонне царство українського шоу-бізу» заявою: Україна має їхати на Євробачення і перемагати. Щоправда, наш заклик був звернений до Ані Лорак. Вона та її тодішній продюсер Фальоса сказали – ні. А Руслана сказала так, поїхала у Стамбул і перемогла. Нашої заслуги мало у тій перемозі, але якби ми вміли співати, то не займались би літературним менеджментом і літературою загалом. Але «спочатку було слово», і слово було у Літфоруму.

«Нереальна вимога» про відставку уряду Януковича восени 2004 року так само була зреалізована.

Закон Про видавничу діяльність був ухвалений.

Звичайно, зараз ми працюємо в політиці – в рамках Українського клубу і партії Українська громада. Досвід шести років дав зрозуміти, що без влади реального розвою видавничої справи, української літератури загалом чекати годі. А ця влада, що є – геть ворожа до цих речей.

Але це не значить, що Літфорум згортає свою діяльність. Мені є кому передати керівництво у цій творчій спілці і вона так само плідно працюватиме ще не один десяток років.

Час гоїть рани, розтирає у своїх руках неправедні (хибні) твердження і все (і всіх) розставляє на свої місця.

Що б не було і як би не було – свята душа літератури спонукає нас до тяжкої, щоденної, україноцентричної праці.

Що і робимо, чого і вам щиро бажаємо.