Re: цензії

04.06.2020|Валентина Семеняк
Містична Terra Oкулус у новому романі Юлії Чернінької
03.06.2020|Володимир Самойленко, кандидат географічних наук
Історії, які їх хочеться читати і читати
30.05.2020|Валентина Семеняк
Про Аґрафку: «У Божому світі лише намистинка»
25.05.2020|Валентина Семеняк, письменниця
Пізнати барви життя через освідчення
24.05.2020|Василь Кузан
Феба як фатум
20.05.2020|Валентина Семеняк
Її «Маруся» - це славень українській жінці-матері
16.05.2020|Софія Ткач
Образ психопатки в романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»
15.05.2020|Богдан Дячишин, Львів
Час - це те, що не зникає безслідно у людини*
14.05.2020|Ольга Полевіна, Кропивницький
Казка про дружбу
13.05.2020|Валентина Семеняк
Їй під силу зростити букетик конвалій зі слів

Видавничі новинки

Побачила світ збірка оповідань «Львів. Шоколад. Кам’яниці»
Проза | Буквоїд
Перше дитяче видання про коронавірус – психологічна підтримка для українських малюків
Дитяча книга | Буквоїд
Побачили світ історичні есе "Карпатська Україна" Романа Офіцинського
«Пригоди динозавриків» від Еліни Заржицької
Дитяча книга | Буквоїд
Олександр Дан. "Інсомвіта, або Життя та сновидіння Роберта Бланша"
Книги | Буквоїд
Еліна Заржицька. “Пригоди динозавриків”
Дитяча книга | Буквоїд
Реймонд Карвер. «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов»
Проза | Буквоїд
Симор Гласенко. «Дім чистого світла»
Книги | Буквоїд
Мартін Поллак. «До Галичини. Прохасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини»
Книги | Буквоїд
Каролін Жорж. "Із синтезу"
Проза | Буквоїд
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

Чому треба вчитися у Шимона Переса

Хотів написати – «вчитися у ізраїльтян», але передумав, бо Шимон Перес часто-густо йшов проти своїх співгромадян. Зрештою, я не поділяю захоплення багатьох нашим українців воюючим Ізраїлем – мовляв, іУкраїні треба брати приклад з країни, яка стільки років живе в умовах постійної війнитерору. Вибачте, чому ж тут вчитися, якщо Ізраїль за 60 років не може ні перемогти палестинців, ні домовитися з ними (де хвалена єврейська здатність домовлятися?)…

Але якраз Шимон Перес і ламав оці ізраїльські стереотипи.  Тому вчитися українцям треба не взагалі в ізраїльтян, а саме в Шимона Переса, книга якого «Дрібних мрій не буває» щойно вийшла у видавництві «Book Chef». 

70 років він був в ізраїльській політиці (прожив 93 роки) – від молодіжного лідера до президента. Двічі був прем’єр-міністром, працював на різних посадах у 12 урядах.Ніколи не був у відпустці. Та головне все ж інше – він перетворив ізраїльську економіку із соціалістичної на капіталістичну, зробив Ізраїль ядерною державою (агов, Леонід Кравчук!) і досяг миру з палестинцями та йорданцями.

При цьому, до речі, главою  уряду вінбув лише три роки сумарно, а посада президента – більш ритуальна, ніж реальна. Тобто сила його впливу була така, що він здійснював найграндіозніші справи, не маючи повної влади. Не те що деякі наші політики, що нюняли весь час – мовляв, мало влади. Коли ж отримали більше, ніж повну – побудували олігархат з відверто бандитським ставленням до українського населення. Я про Кучму, до речі. Можливо, причина ще й у тому, що коли малий Шимон емігрував із Вишневого (нинішня Білорусь), то його дід- рабин наказав: «Завжди залишайся євреєм!». А Кучма, коли голосували за незалежність України, офіційно писався росіянином, а ставши президентом України – все російську мову намагався пропхати та насаджував російську церкву… 

Чернігівець - українець, який прожив кілька років в Ізраїлі (дружина була єврейкою), коли я спитав про Шимона Переса, зразу відповів: «Україні не вистачає такого Шимона! Він створив ядерний Ізраїль!».

Це дійсно було фантастично: маленька країна, яка ще ледве трималася на ногах, раптом (Перес трохи це описує, як французи продали їм ядерну установку) стала світовою завдяки володінню ядерною зброєю. І арабські країни, що намагалися скинути Ізраїль у Середземне море, зупинилися. Якось не хочеться проводити аналогії з українською ядерною зброєю…  Зате Кравчук досі в авторитеті і з поважною артикуляцією вдає роль батька нації…

Ізраїль будувався як соціалістична держава – тому й Сталін його підтримував і, власне, юридичне проголошення держави відбулося завдяки комуністам, представник яких – наш земляк із Сосниці, радянський дипломат Василь Тарасенко, довів його в ООН до формального завершення. Сам Шимон  Перес згадує, як молодими, щойно прибувши в Палестину, вони гаряче дискутували про Маркса, Лєніна, Троцького. Сам Бен – Ґуріон, фактично засновник держави Ізраїль, настільки був фанатиком соціалізму, що молодому Шимону, коли випадково підвозив його до якогось міста, раптом, ні з того ні з сього, став кричати (саме кричати!) про Троцького. Що не завадило юному Шимону стати гарячим послідовником Бен – Ґуріона, але й … відмовитися від соціалістичних принципів в економіці, коли грянула криза. У цьому нема нічого дивного – згадаймо, для прикладу, капіталістку Маргарет Тетчер, яка за потреби націоналізувала шахти.  Тобто урок того ж таки Переса: якщо це в інтересах нації – не треба триматися за ідеологію.

Шимон Перес зробив ще одну нечувану для ізраїльтян річ – провів переговори з Ясіром Арафатом, якого всі в Ізраїлі називають вбивцею дітей. В принципі, це було неможливо. Недарма Іцхака Рабина, який, як прем’єр- міністр, проводив заключні акції підписання мирної угоди з палестинцями, вбив терорист. І він не араб – терористом був таки єврей.

«Коли1984 року я став прем’єр-міністром, моїм найвищим пріоритетом став мир. Протягом перших чотирьох місяців на цій посаді я виконав план із виведення наших військ з Лівану, де Ізраїль вів безглузду й безрезультатну війну» - пише Шимон Перес. Це, власне, чи не найбільша його критика своєї держави, бо він скрізь уникає критики. 

Проте мало цю війну назвати безглуздою, якщо виходити з принципів історичної правди. Адже під приводом знищення баз воюючих палестинців Ізраїль грубо порушив суверенітет Лівану і два тижні бомбив усе, що було живе біля кордону, на півдні Лівану. Переважаючі сили ізраїльтян знищили всю інфраструктуру цієї частини країни. Керував цим процесом Аріель Шарон, якого невипадково мусульмани прозвали «бейрутським різником». Тільки втручання ООН допомогло зупинити насильство.  

Виправдовує Шимон Перес і агресію Ізраїлю проти Єгипту, бо той, мовляв, готувався напасти. Охоче віримо, але пригадується, що Сталін теж готувався напасти на Німеччину, та все ж агресором виступив Гітлер, а не Сталін… А Сталін всі свої атаки (як на Фінляндію) також виправдовував провокаціями іншої сторони. Недарма, виходить, в ізраїльських та радянських політиків одна основа – марксизм…

Шимон Перес уникає критики і своїх колег в ізраїльській політиці, але все ж один красномовний епізод наводить. Він уже був домовився з королем Йорданії Хусейном про мирну угоду, фактично написав її, а прем’єр- міністр Іцхак Шамір її відкинув, бо не йому діставалася слава.   Як наслідок, «на Західному березі й у секторі Ґази розпочалося жорстоке повстання під назвою перша палестинська інтифада, по закінченні якої залишилися заплямовані кров’ю вулиці і виснажена страхом і розчаруванням країна”.  Тільки 1992 року партія «Лікуд» Шаміра (до якої, до речі, належить і теперішній прем’єр Натаньягу, що є другом Путіна) програла і Шимон Перес разом з Іцхаком Рабіном змогли провести переговори з лідером палестинців Ясіром Арафатом та почати процес миру, за який всі троє отримали Нобелівську премію, а два народи – шанс миру.

Шимон Перес відійшов, але його велике прагнення лишилося нереалізованим: «Євреїв учать, що всі народжені за образом Божим. Щоб повірити цьому фундаментальному принципу, єврейська держава має прийняти демократію, яка потребує цілковитої рівності  між євреями і не євреями». Дійсно, заміри у нього були грандіозними…

І ще слова великого єврейського оптиміста: «Оптимізм і наївність – це не одне й те саме. Те, що я оптиміст, не означає, що я очікую на мир з любові; я просто очікую на мир із необхідності». Останнє, що зробив у житті 90-літній політик – заснував Центр миру Переса.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

03.06.2020|03:12
Оксана Забужко проведе онлайн-презентацію нової книги «Планета Полин»
03.06.2020|03:09
Розпочато прийом заявок на премію «Еспресо. Вибір читачів»
01.06.2020|16:36
Олександр Ткаченко очолить міністерство культури
01.06.2020|12:21
У Казахстані і Канаді побачив світ новий роман-серіал Сергія Дзюби
30.05.2020|18:40
Джоан Роулінг випустить нову книжку «The Ickabog»
30.05.2020|18:33
Обкладинка до книжки «Магнетизм» Петра Яценка перемогла в конкурсі Ukrainian Design: The Very Best Of 2020
29.05.2020|12:46
Міжнародний фонд Івана Франка розпочинає громадський проєкт «Іван Франко на мапі Європи»
29.05.2020|08:59
Життя на швейцарських полонинах: у «Видавництві 21» виходить перша книга ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша
28.05.2020|16:56
У Києві під МВС відбулася акція на підтримку поета Андрія Хаєцького
27.05.2020|14:47
Андрій Кокотюха завершив роботу над ретро-романом "Голова з площі Пігаль"

- фільми в кінотеатрах України

Партнери