- Що Ви читали останнім часом?
- Остання книжка, яку я читав  із задоволенням – роман Лімонова (якщо це можна назвати романом)  «В Сырах». Я не є філологом, тому мені важко говорити про літературні якості цієї книги. Але для мене Лімонов найбільший сучасний російський письменник, щоб там хто не казав. Це велике мистецтво створити зі свого життя художній твір. Як скажимо Місіма, чи Ульяненко. Не знаю зумисне це відбувається, чи ні.

Взагалі практично всіх письменників, що мені подобаються академічна філологія сварить за неохайність письма і стилістичну недосконалість. Так що напевне нам не по дорозі з академічною філологією.

Взагалі художня література – в сенсі вигадки і стилістичних вправ цікавить мене все менше й менше.

Мені здається – це світова тенденція, яку я можу спостерігати в кінематографі, оскільки тісніше з ним пов’язаний. Образність,  метафоричність, та інші різного роду архітектурні надлишки втрачають привабливість, все важливішою стає історія (бажано така, що відбувалася у дійсності і не надто архаїчна)

Викладена жорстко і захопливо. У кіно зараз наприклад – справжній бум документалістики, чи псевдо документалістики. Тому я читаю велику кількість нон-фікшн. Це скажімо монографії – Пітера Бізкінда «Беспечные ездоки, бешенные быки (как поколение секса, наркотиков и рок-н-ролла спасло Голливуд», чи «Культурна історія Хоррору» Девіда Дж Скала. Дуже любив серію «Арт-Хауз» - збірки інтерв’ю різних кінематогрфістів пітерського видавництва «Азбука» - ми випустили в цій серії «Олесь Ульяненко: Без цензури» за ліцензією. На жаль – вона закрилась. Також читав «Історію ФБР» та «Біографію  Аль Капоне».  Існує дуже велика проблема з виданням хороших перекладних монографій про кіно українською мовою. Володимир Войтенко пробував щось робити у цьому напрямку, але по моєму – це занадто важко навіть для нього.

- Як обираєте літературу для читання?

- Зараз в основному через інтернет – натикаюся у якомусь з оглядів на книжку, яка, на мій погляд може мене зацікавити і замовляю доставку. Електронних книг читати не можу, хоча розумію, що книжка, так само як плівка у кіно – відімре ще за життя мого покоління.  Для мене це доконаний медичний факт. Але поки цього не трапилося – маю змогу тримати у руках щось матеріальне. Що й всім раджу – насолоджуйтеся, бо це вже скоро скінчиться і поліграфічна книга буде там, де вінілові пластинки, магнітофонні касети й бобіни і кіноплівка. Взагалі нас  чекає дуже цікава трансформація – нематеріальні цінності (тексти, фільми, музика) стануть дійсно нематеріальними.

- Які книги можете порадити для читання іншим?

- Це  таке інтимне питання. Я погано знаюся на сучасній українській літературі, тому порадив би книги своїх приятелів, які вони дарували мені і я прочитав їх із задоволенням.

Скажімо «Нариси бурси» Антона Санченка, «Істемі» Олексія Нікітіна (чи не другий після Куркова російськомовний киянин, визнаний у Росії,) ну і я маю інсайдерську інформацію що найближчим часом в одному з видавництв вийде роман «Квіти Содому» Ульяненка – не пропустіть. Добре що НЕК вже ліквідовано.