Як справедливо зауважує В. Єшкілев: «Нове переважно виникає як чергова спроба верифікації архетипу задля підтвердження наративної та етичної гармонії логоцентричного простору» (2). Причиною цього, як на мене, є графоманство, котре привело до дисменореї (3) в сучасному літпроцесі.  

Загальновідомо, що графоманство залягає в абіотичній сфері, де аберація сприймається як сама істина. А відсутність у голові графо­мана лярду (4) і  порушення функції ньяя робить його навіть небезпечним, змушуючи розглядати вищеозначену особу вже не як хоббіта (5), а як важко­хворого пацієнта. 

«Можливо, - каже І. Бондар-Терещенко, - все повищесказане, легітимізуючи подібне містичне світобачення, наново утверджує єдність сакрального і профанного у цьому світі» (6). Може, й так у контексті цілого. Але ж мова йде не  про юнацьку гебефренію!  Клінічні дослід­ження підтверджують у графомана гемералопію особи, що не дає йому можливості об´єктивно оцінити власні потуги. Не можу згодитися з А. Підпалим, котрий пише: «Зрозуміло, що відповідна доза радикалізації призводить до естетики межових ситуацій» (7). Які межові ситуації при гемералопії! До того ж, процес ускладнюється синдромом Віпера-Мегарі (8), котрий додає графоману титанічної працездатності. А це взагалі виводить з кругообігу питання суперечки.

Характерним для графоманії є здатність пацієнта бачити над власною головою гало. В цьому випадку деякі редактори закупорюють графоману гастропору. Однак це малоефективно, бо хворий, як правило, здатен продукувати сам в себе. Більш дійовим є ексцитативний дефетизм, та ми не можемо зупинитися на цьому методі в зв´язку з обмеженими розмірами статті. Скажемо лише, що при успішній терапії рефлективне гало змінюється сцинтиляцією, а згодом і зовсім зникає. Водночас, при появі деменції особу слід негайно здати до божевільні, супро­водивши фразою: «Гак ітур ад астра»! (9). 

Епідемічних форм набирає графоманство при створенні в групах ризику так званих літстудій. Воно швидко переходить до автоміксису( 10), що породжує літерально вербалізм (11). Іноді графоманія приймає форму дипсоманії, яка, воленс-ноленс, з часом проліфікує у хронічну абісофілію. При цьому графоман в´яло екструзує сенсибельні відходи творчості на поверхню, мало перейма­ючись їх подальшою долею. В пуерперальному (12) стані графоман стає неприродно веселим, переживаючи солодкий стан рахам-лукуму. 

При наявності таких і подібних симптомів необхідне застосування кардинальних заходів. В крайніх випадках застосовують переміщення графомана в афотичну зону шляхом більмування очних яблук. З іншого приводу, але мудро висловився І.Бондар-Терещенко. «Таким чином, - пише він, - за допомогою «стьобу» відбувається дистанціювання «книжкових» моделей від комунікативної сфери масових «ревю» (13). Дійсно, що після подібних заходів графоман навіки дистанціюється від пера і паперу. 

І ультима раціо. При діагностиці графоманства треба виключити через атрибуцію кампіляторство, яке потребує заходів, адекватних лікуванню клептоманії, а під час реконвалесценції для маноцитинування слід дати можливість графоману ліквідувати лізигенну порож­нину в його душі. 

Арс льонга, віта бревіс!

Діксі. 

Примітки.

1. Промульгація - обнародування державного акту. Цим підкреслюєть­ся важливість піднятої проблеми.

2.  Класики жанру не перекладаються.

3. Дисменорея  - тут: порушення закономірної циклічності в розвитку літератури.

4.  Лярд (анг.) - топлене свиняче сало.

5.  Хоббіт - людина, вражена яким-небудь хоббі.

6.  Див. п. 2.

7.  Див. п. 2.

8.  Віпер - перекидач рудних вагонеток; Мегарі (араб.) - одногор­бий верблюд.

9.  Гак ітур ад астра (лат.) - ось стежка до слави.

10.  Автоміксис - самозапліднення.

11.  Вербалізм - марнослів´я; намагання приховати за великою кіль­кістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки. Див. цю статтю, а також кращі твори класиків жанру.

12.  Пуерперальний - післяпологовий.

13. Див. п. 2.