- Що Ви читали останнім часом? 
 - Я переважно читаю так звану «літературу факту» – спогади, щоденники, історичні розвідки. Можливо, це тому, що я й сам працюю з документальними сюжетами. Останнім часом прочитав «Вирвані сторінки з автобіографії» Марії Матіос та щоденники відомого кіноактора й режисера Ролана Бикова. Він, між іншим, народився в Києві на Прорізній. Обидві книжки, хоча вони й дуже різні, справили сильне враження. А ще – книга бесід відомого письменника Карела Чапека з першим президентом (1918–1935 рр.) незалежної Чехословаччини Томашем Масариком. Вона ніколи не перекладалася українською мовою, а там багато цікавого. Зокрема, проглядаються певні паралелі з сучасною Україною.

- Що плануєте прочитати?
- Придбав нещодавно мемуарний роман Василя Аксьонова «Таинственная страсть. Роман о шестидесятниках» – щойно з´явиться вільний час, візьмуся за нього. Ще мене цікавить листування Володимира Винниченка з його майбутньою дружиною Розалією Ліфшиць, нещодавно надруковане в альманасі «Хроніка 2000». Понад 120 раніше невідомих листів!.. Читатиму також «Книгу совпадений» – спогади колишнього киянина Олександра Татарського (це той режисер-мультиплікатор, що вигадав пластилінову ворону), видані його вдовою.

- Які книжки можете порадити для читання іншим?

- Я б запропонував прочитати надзвичайно дотепну й змістовну книгу Кирила Галушка «Украинский национализм: ликбез для русских». Її провокативна назва пояснює, чому книга вийшла російською мовою. Хай там як, але історія України викладена в ній захоплююче. Всім, хто не байдужий до осмислення наших історичних помилок (а на певні граблі ми вперто стрибаємо й досі), раджу звернути увагу на це видання.
Фото: uk.wikipedia.org