
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Спогади Івана Драча. «Золотий цап»
Дитинство – найщасливіший етап у житті кожної людини, адже саме тоді з нами відбувалося щось неймовірне, надзвичайно яскраве, веселе і дуже цікаве, те, про що не забудемо ніколи. Напевне тому Іван Драч наприкінці свого життя написав дитячі спогади, але, на жаль, не встиг побачити їх опублікованими.
Книжка «Золотий цап» Івана Драча – саме та книга, яка читається на одному диханні і яку хочеться перечитувати знову і знову. Насамперед, заслуговує уваги дизайн книги, над яким працювала Світлана Козицька. Ілюстрація, на якій зображений щирий Іван з козою та зошитом у руках, відкриває читачам збірку дитячих споминів Драча. Незважаючи на те, що ці твори були написані майже в останні дні життя, у них відчувається надзвичайна енергія, сила та, безперечно, веселий настрій. Автор розповідає про село, людей, та, звичайно, свою родину. Багато цікавого та нового можна дізнатися про поета, його батьків та всю сім’ю. Окрім того, Іван Драч подає у своїх спогадах факти, які ще жодного разу не згадувалися в його біографії. Наприклад, таким, мабуть, для багатьох був факт про те, що своїй появі він завдячує забороні абортів, яку ввів Сталін після голодомору. Автор розповідає деталі про стосунки батьків аж від їхнього знайомства, про дідусів, про навчання в школі.
У всіх новелах Драч з гумором аналізує свої вчинки, сміється над собою малим. Поет розповідає про свої захоплення в дитинстві: і читання, і малювання, і, звичайно, написання віршів. Як він вважає, любов до читання у нього передалася від батька, якого навіть «мати висміювала за те читання». Коли німці палили різні речі біля школи, всі брали те, що могли: брат Петро набрав музичних інструментів, а малий 5-річний Іван взяв величезні томи Пушкіна і «Большую советскую энциклопедию». Своїм талантом до малювання автор, напевно, не надто пишався і часто сумнівався у своїх вміннях, адже каже: «Хтось пустив про мене славу, що я великий художник». Але саме цей талант приніс йому першу чесно зароблену плату: пів мішка зерна. Перший вірш він написав під впливом свого вчителя, бо хотів довести, що зможе краще, ніж Іван Єфремович. Перше кохання, зустрічі з дівчатами автор яскраво описує у своїх споминах «До дівчат», «Хроська». Також Іван Драч згадує про свої стосунки з батьком, який засуджував сина за політичний вибір: «він так і помер (1969-го року) в усвідомленні, що і я – «большовик». Стосунки з братом Петром теж були не з найкращих (остання новела «Петро або Гапать»), оскільки мали різні погляди: «Мова – це те, що роз’єднувало нас, двох братів. Стосунки між нашими родинами були приязними, але холоднуватими». Автор часто використовує деякі фольклорні елементи: віршики, гуморески, народні приказки.
Ілюстрації Василя та Марії Перевальської (особливо її кольорові живописні роботи «народного малярства») втілюють дух і атмосферу життя в селі, описані в спогадах Івана Драча.
Книга «Золотий цап» справді демонструє силу таланту, який з роками тільки наповнюється та ніколи не в’яне. Іван Драч лише підтверджує свій статус поета-пророка, новатора, людини-епохи, голос якого буде завжди живий в душах читачів. Сподіваюсь, що ця розповідь не завершиться лише друкованим виданням, а її також можна буде побачити і на великих екранах.
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині