Кожна зустріч в житті є невипадковою – саме такою була перша думка, коли перегорнув останню сторінку нового роману Олександра Козинця «Карта Марії». За жанром це – психологічний роман, адже автор акцентує увагу читача на внутрішньому світі персонажів, їхніх переживаннях, найпотаємніших прагненнях, думках.

Світло любові, яким сповнена душа письменника, передано з особливою радістю та вдячністю до життя.

Перед читачем поступово, відкриються 12 життєвих історій кожна з яких, є неповторною та повчальною, але без нудного моралізаторства чи нав `язливості.

В романі висвітлено цілу низку проблем та тем, над якими автор спонукає читача замислитися. А саме: почути себе, відкрити серце для творчості, вдячності до світу, людей та Всевишнього, за кожний новий день, адже він неповторний і часто відкриває нові можливості та сенси, які не помічаємо в гонитві за матеріальними благами.

«чим сильніша віра людини в невидиме для інших, тим більше їй відкривається світ, тим краще вона розуміє, як він влаштований, і тим реальніші її можливості щось змінювати, бачити ширше, діяти сміливіше.»[1]

Цінність кожного дня так влучно підкреслено фразою – міркуванням, що висловлене, ніби, випадково, між іншими важливими подіями, що трапляються в житті персонажів.

«Так дивно ведеться у світі — люди не помічають краси дня сьогоднішнього, зате мріють про те, як гарно буде завтра.»[2]

Персонажі живуть та діють у складних обставинах життя, повороти їхніх доль є болісними, драматичними, але ніколи не безвихідними, адже так багато залежить від того, як сприймаєш певну подію, під яким кутом зору її аналізуєш.

У романі є біль жіночого серця через неможливість відчути дар материнства, тема  віри в себе, пошуків себе, через допомогу іншим.

Читаючи  роман відкриваєш для себе певні поради, своєрідні життєві настанови, психологічні установки:

v Цінувати кожен день життя тут і зараз, адже мить неповторна

v Дарувати добро і світло своєї душі іншим доки стане сил;

v Навчитися відпускати минуле;

v Долати пекучий біль від втрати близької людини, що відійшла у засвіти так рано;

v Берегти у власному серці любов до світу та людей.

«По-перше, ніколи не слухайте чужих пересудів, обривайте силою вашої радості й доброти скарги людей, які говорять вам зле про інших, про саму країну чи її правителів…»[3]

Цікавим є  прийом вкраплення в текст роману життєвих історій різних людей, наприклад, Олесі, її бабусі Василини, Ірини –подруги Олесі та інших.

Книга точно допоможе знайти внутрішній спокій, гармонію, впевненість у тому, що кожна людина, незалежно від стану здоров`я, соціального чи матеріального стану, є важливою для світу, оскільки своєю працею, професійним зростанням виконує своє призначення дароване їй Творцем у вигляді таланту та здібностей до улюбленої справи. Найголовніше знайти те, що до вподоби саме тобі.

«Ми притягуємо те, чим самі наповнені, світ — то наше дзеркало. Усе в житті невипадково!»[4]

«Ваш дар — не ваш. Це лише рух життя, провідником якого ви зараз є. Передавайте все, що бачитимете й чутимете в образи землі, адаптуйте їх для правильного розуміння сучасним світом. Промовляючи чи пишучи слова, шукайте натхнення в силі світла, яке відчуватимете віднині скрізь.»[5]

А ще читачі знайдуть у тексті додаткову інформацію про творчість та життєвий шлях видатного українського композитора Миколи Лисенка; історію української писанки та французького міста Ліон, також дізнаються чи вірить автор у реінкарнацію.

Долі всіх персонажів дивним чином переплітаються та змінюються на краще… Варто пам’ятати, що карту Марії може знайти кожен через зустрічі, віртуальні чи реальні, що виникають у найнесподіванішому місці: у храмі, кабінеті психолога чи у кафе за горнятком улюбленого напою з хрумким ароматним круасаном.

Відкриймо своє серце для любові, тепла, надії у світліше завтра… і Всесвіт неодмінно відповість взаємністю.