Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Легкого поетичного хмелю вам у голову!
Астапенко І. Шампанське – пиво – шампанське : збірка поезій. – К.: Смолоскип, 2018. – 144 с.
Це той випадок, коли проігнорувати назву просто неможливо. Що й казати, треба мати певну сміливість, щоб дати своїй третій (яку прийнято вважати програмною, екзаменаційною) збірці відверту «алконазву», – саме так висловився про це автор передмови Петро Мідянка. Одразу кортить випробувати це незвичне поєднання напоїв на собі, чому б і ні: на позір доволі легке, грайливе питво, з бульбашками, як сама поезія. А тим часом закрадається підступна думка: чи ризикне хтось з поетів назвати свою книжку, скажімо, «Картопля – гречка – картопля»? Чи це занадто?
Поезія Астапенка – це поезія першовідкривача, Колумба від поезії, який де хоче, там і відкриває нові землі, сміливо називаючи їх, упорядковуючи, даруючи їм свої закони – життєві й естетичні. Одні з кращих віршів, як на мене, присвячено Албанії, точніше враженням від цієї країни і взагалі від подорожей. Тут Астапенка хочеться цитувати доволі часто:
море пузате втягнуло живіт
Це так поет сказав про приплив; гарно сказав, правда?
Наведемо ще кілька прикладів:
1) смуглявий хлопак що продає албанські газети
закурює мальборо і його голос стає на півтону грубшим
2) чотири поверхи гарячих губ
цілунок-будинок
А ось неочікуваний погляд на те, що у нас над головами:
на великому чорному налиснику
хворому на зорянку
Продовжуючи традиції попередньої збірки «Лихотомія», поезія Астапенка лишається такою ж автономною, не культурологічною. У «Шампанському…» вдалося виявити лише одну алюзію на відомі слова Олега Лишеги «Поки не пізно – бийся головою об лід!» Хоча, можливо, це проста випадковість. Щільне перераховування літераторів – від Сервантеса до Борхеса і Стуса у вірші «Діти» – сприймається, швидше, як така собі ялинкова прикраса, яку можна повісити й трішки по-іншому.
Що справді нового в третій збірці Астапенка, у порівнянні з попередніми, так це міні-історії. Це може бути майже анекдотична сороміцька байка з рейсового автобуса, що має провокаційний номер 69, чи розповідь про «молоду маму мого друга», яка забинтовує поранену ногу героя і каже: ех, будь ти трохи дорослішим…(Звісно, герой приходить до неї через пару років, зумисне себе поранивши.)
Один із найбільш кінематографічних віршів – «Відрадний», з епіграфом Аттили Могильного – співця цього київського мікрорайону. Тут вам водночас і місяць, і сонце на небі; і трамвай, розфарбований у кольори Індонезії чи Монако; і машиністка, чиї думки схожі на колії; і молоді «мед-сестрички», що хочуть спати після бурхливої ночі; і нарешті кішка, яка шукає місце для смерті.
Ігор Астапенко – той рідкісний випадок сучасного молодого поета, віком до тридцяти, у віршах якого традиційно присутній Бог (ще можна назвати Сергія Шкабару). Нехай з маленької букви (зробимо поправку на специфіку стилю, де абсолютно все з малої букви і майже без розділових знаків), нехай з певними претензіями, та все ж це Бог, а не якийсь його замінник, симулякр.
я стаю на коліна і стаю буквою z
у слові zzzzzzzzzz намальованому на підлозі храму
я вбираю в себе єдиний істинний голос
але він минає мене і летить до склепінь
Значна частина віршів з першого розділу збірки присвячена поезії й поетам або ж вони так чи інакше фігурують в них; є серед них і сам Ігор Астапенко:
дивіться як він кидає цей астапенко
такий малий а як кидає
Як тут не пригадати «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях» або «Що мені за діло до Києва та родичів/ Коли про Семенка мусять марсіяне знать». Поетам важко оминути себе, нічого з цим не вдієш; певно, це таке собі текстуальне селфі. Але якщо поети у кращому випадку зводять згадку про себе до іронії, то прозаїки іноді йдуть значно далі. Згадаймо хоча б роман М.Уельбека «Карта і територія», де автор убив персонажа Уельбека, причім дуже жорстоко, по-садистськи, що аж полісмена знудило.
Хоча загалом автобіографічність не є вадою поезії Ігоря Астапенка, скорше, це перевага, адже за незначними життєвими деталями раз по разу відчувається – даруйте за пафос! – правда життя. Для модерних верлібрів це доволі важливо.
Межа між довільністю, волюнтаризмом і абсолютною вмотивованістю, доцільністю кожного слова, кожного образа – величезна. Хоча іноді формальна різниця між першим і другим випадками полягає в одному-однісінькому слові, ба більше: порядку слів. Я можу довго й плідно насолоджуватися, скажімо, ось цим рядком:
всохла акація-наречена туманом усватана
А ці слова уявляються епіграфом до чогось важливого:
тінь моя нічна на землі — свічка
занурена в багаття
«Шампанське – пиво – шампанське» – книжка, що «п’ється» швидко й весело, але лишає післясмак міцного, добряче настояного в дубових діжках напою. Проте похмілля буде легким, перевірено на собі.
Коментарі
Останні події
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ
- 21.04.2024|14:39Восени побачить світ роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка
- 21.04.2024|14:36У ВСЛ вийде підліткове фентезі Джордана Ліса «Шептосвітичі»
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize