
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Легкого поетичного хмелю вам у голову!
Астапенко І. Шампанське – пиво – шампанське : збірка поезій. – К.: Смолоскип, 2018. – 144 с.
Це той випадок, коли проігнорувати назву просто неможливо. Що й казати, треба мати певну сміливість, щоб дати своїй третій (яку прийнято вважати програмною, екзаменаційною) збірці відверту «алконазву», – саме так висловився про це автор передмови Петро Мідянка. Одразу кортить випробувати це незвичне поєднання напоїв на собі, чому б і ні: на позір доволі легке, грайливе питво, з бульбашками, як сама поезія. А тим часом закрадається підступна думка: чи ризикне хтось з поетів назвати свою книжку, скажімо, «Картопля – гречка – картопля»? Чи це занадто?
Поезія Астапенка – це поезія першовідкривача, Колумба від поезії, який де хоче, там і відкриває нові землі, сміливо називаючи їх, упорядковуючи, даруючи їм свої закони – життєві й естетичні. Одні з кращих віршів, як на мене, присвячено Албанії, точніше враженням від цієї країни і взагалі від подорожей. Тут Астапенка хочеться цитувати доволі часто:
море пузате втягнуло живіт
Це так поет сказав про приплив; гарно сказав, правда?
Наведемо ще кілька прикладів:
1) смуглявий хлопак що продає албанські газети
закурює мальборо і його голос стає на півтону грубшим
2) чотири поверхи гарячих губ
цілунок-будинок
А ось неочікуваний погляд на те, що у нас над головами:
на великому чорному налиснику
хворому на зорянку
Продовжуючи традиції попередньої збірки «Лихотомія», поезія Астапенка лишається такою ж автономною, не культурологічною. У «Шампанському…» вдалося виявити лише одну алюзію на відомі слова Олега Лишеги «Поки не пізно – бийся головою об лід!» Хоча, можливо, це проста випадковість. Щільне перераховування літераторів – від Сервантеса до Борхеса і Стуса у вірші «Діти» – сприймається, швидше, як така собі ялинкова прикраса, яку можна повісити й трішки по-іншому.
Що справді нового в третій збірці Астапенка, у порівнянні з попередніми, так це міні-історії. Це може бути майже анекдотична сороміцька байка з рейсового автобуса, що має провокаційний номер 69, чи розповідь про «молоду маму мого друга», яка забинтовує поранену ногу героя і каже: ех, будь ти трохи дорослішим…(Звісно, герой приходить до неї через пару років, зумисне себе поранивши.)
Один із найбільш кінематографічних віршів – «Відрадний», з епіграфом Аттили Могильного – співця цього київського мікрорайону. Тут вам водночас і місяць, і сонце на небі; і трамвай, розфарбований у кольори Індонезії чи Монако; і машиністка, чиї думки схожі на колії; і молоді «мед-сестрички», що хочуть спати після бурхливої ночі; і нарешті кішка, яка шукає місце для смерті.
Ігор Астапенко – той рідкісний випадок сучасного молодого поета, віком до тридцяти, у віршах якого традиційно присутній Бог (ще можна назвати Сергія Шкабару). Нехай з маленької букви (зробимо поправку на специфіку стилю, де абсолютно все з малої букви і майже без розділових знаків), нехай з певними претензіями, та все ж це Бог, а не якийсь його замінник, симулякр.
я стаю на коліна і стаю буквою z
у слові zzzzzzzzzz намальованому на підлозі храму
я вбираю в себе єдиний істинний голос
але він минає мене і летить до склепінь
Значна частина віршів з першого розділу збірки присвячена поезії й поетам або ж вони так чи інакше фігурують в них; є серед них і сам Ігор Астапенко:
дивіться як він кидає цей астапенко
такий малий а як кидає
Як тут не пригадати «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях» або «Що мені за діло до Києва та родичів/ Коли про Семенка мусять марсіяне знать». Поетам важко оминути себе, нічого з цим не вдієш; певно, це таке собі текстуальне селфі. Але якщо поети у кращому випадку зводять згадку про себе до іронії, то прозаїки іноді йдуть значно далі. Згадаймо хоча б роман М.Уельбека «Карта і територія», де автор убив персонажа Уельбека, причім дуже жорстоко, по-садистськи, що аж полісмена знудило.
Хоча загалом автобіографічність не є вадою поезії Ігоря Астапенка, скорше, це перевага, адже за незначними життєвими деталями раз по разу відчувається – даруйте за пафос! – правда життя. Для модерних верлібрів це доволі важливо.
Межа між довільністю, волюнтаризмом і абсолютною вмотивованістю, доцільністю кожного слова, кожного образа – величезна. Хоча іноді формальна різниця між першим і другим випадками полягає в одному-однісінькому слові, ба більше: порядку слів. Я можу довго й плідно насолоджуватися, скажімо, ось цим рядком:
всохла акація-наречена туманом усватана
А ці слова уявляються епіграфом до чогось важливого:
тінь моя нічна на землі — свічка
занурена в багаття
«Шампанське – пиво – шампанське» – книжка, що «п’ється» швидко й весело, але лишає післясмак міцного, добряче настояного в дубових діжках напою. Проте похмілля буде легким, перевірено на собі.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва