Re: цензії
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
- 07.03.2024|Богдан Дячишин, ЛьвівСтудії слова єднання
- 07.03.2024|Василь ДобрянськийГроші пахнуть пригодами
- 06.03.2024|Валентина Семеняк, письменницяМайбутнє за вогнярами і мальвенятами
- 03.03.2024|Ігор ЗіньчукМоя правда
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Яблуневі пазли
Ольга Деркачова. Дім Терези.— Брустурів: Дискурсус, 2018.
Ця книга загорнула мене у теплий плед, напоїла кавою і обійняла. Одразу. І стало так затишно-затишно. Герої тобі такі рідні, близькі. Поет, художник, фотограф і дві жінки. Направду славне товариство. У кожного з них – непростий життєвий шлях, складні долі, котрі дивовижним чином переплелись, а в душах – надія на щастя. Ти проживаєш разом із ними їхній шлях. Розумієш їх, співчуваєш їм, тішишся разом із ними, любиш їх. Вони справжні, живі. Неідеальні, тому їм віриш.
Текстове полотно настільки витончене, що читання було суцільною насолодою. Просякнуте життєвою філософією, виразними óбразами і метафорами. А ще символами і снами. Зі снами у мене особливі "стосунки", тому їх читала з особливою цікавістю. За сон у бабусиному яблуневому саду авторці – special respect. Вражаюче. Надзвичайно. Я мовби чула скрип дитячої гойдалки, каркання вóрона, шурхотіння розсипаних із кошика яблук... Напрочуд справжньо і кінематографічно. Читаючи, ніби переглянула короткометражку. Трішки хочеться його зацитувати:
"...Сіла на гойдалку, притулилась щокою до вологої мотузки. Яблуко на колінах. Таке прозоре й крихке, як осіннє тепло. Медове, мабуть. Вкусила... Розсипалося на попіл. Вітер підхопив його, навіть сліду не залишилося. Штовхнув гойдалку й помчав зривати листя..."
Ну дивовижно ж! До речі, символ яблука і образ яблуневого саду шматочками пазлів розкинуті впродовж усього роману. Читаючи, мовби ходиш садом, відкушуєш разом із героями хрусткий і солодкий (заборонений?) плід, відчуваєш запах і як розтікається сік...
Приємно вражена поезіями у романі. Чуттєвими, ніжними, пронизливими. Направду справжніми. Дуже гармонійно і вишукано зливаються вони з прозовим текстом і образом поета, котрий, зізнаюсь, найбільше припав мені до душі. Тож відкриватиму із задоволенням поетичну творчість Богдана Томенчука, вірші якого використані в романі. Вона мені дуже ніжно лягає на душу. Ось, приміром:
"Вклонялись тіні пізнім ліхтарям,
Текли часи, немов розлиті вина.
Вона ж, немов молитва з вівтаря,
Була пречиста і невинна.
Хоч завше їй здавалось, що ось-ось
Підійде він, диявол нелукавий,
Такий собі до вчора просто Хтось,
Володар прав на дві ранкові кави"
Іще кілька прозових цитат наостанок:
"І тут я закричала... Але чи чув хто-небудь мій крик поміж гуркотом і шумом, із яким валилися останні стіни придуманого мною світу?"
"Довгі гудки...
Шкода, що не відповіла.
Чи мовчання – це теж відповідь?.."
"Вона не відчувала часу. Усе говорила й говорила. Він роздратовано позирав на годинник. Якби ж тоді знаття, що це буде востаннє..."
"Згадує своє темне вікно. Чи хоче, аби воно світилось для нього? Не зовсім. Він хоче, аби світло у його вікні горіло для когось важливого і щоб ця людина йшла, і бачила це світло, і усміхалась у темряві..."
"Йому здавалося, що вона як ніхто зрозуміла б його мовчання. Звісно, якби знала, про що він мовчить".
"То, певно, ніч усе винна. Бо вночі приходять тіні твого минулого й ти хочеш про них розповісти бодай комусь, аби зникли вони від цих розповідей, відступили, немов і не було їх ніколи".
... Ще можна направду багато цитувати, але ліпше читати! Між іншим... тепер не змогла пригадати, коли востаннє за день прочитувала книгу. Цю – за день. А це таки про щось "говорить"...
P.S. Заувага видавцю. Поезії гарно виглядають на сторінках книги, але настільки дрібно і нерозбірливо, що треба мати стовідсотковий зір, щоб прочитати їх. Не буду вдаватись у подробиці, як я їх читала, але повірте, це було непросто.
Коментарі
Останні події
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві
- 27.02.2024|14:06«Книжка року’2023»: оголошені результати рейтингу
- 21.02.2024|13:57Український ПЕН започатковує Читацький ПЕН-клуб
- 21.02.2024|13:0211 березня у Львові відбудеться концертна програма «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко»