Таке видання, профінансоване, дякувати Богу, за кошти місцевого бюджету, не може бути не призначеним "для широкого кола читачів", бо представляє "кращі зразки сучасної багатовимірної поезії". Антологія з такою назвою і такою обкладинкою і такими поезіями мусить бути у кожній українській світлиці. Гадаю, народні обранці від партії «Свобода» не стануть зволікати з внесенням відповідного законопроєкту, яким буде передбачено здійснення невідкладних заходів, спрямованих на втілення сього відповідального чину.

Аналізувати вірші такого високого рівня було б чи не блюзнірством, наругою над божественною силою Поетичного Слова. Таке, образно кажучи, "талановите слово, мовлене серцем і душею, не залишає нікого байдужим". (Соціологічних досліджень я не проводив, але підстав не вірити спілчанським соціологічним дослідженням, що, очевидно, передували появі цієї тези в анотації, у мене нема.) Самі заголовки добірок та віршів, щиро кажучи, зворушують до глибини душі. «Доторкаючись до істин», «Лист у вічність», «Вічні вірші», «На душі островах», «Автопортрет у вишніх», «Спрага серця», «Пружина стиснутого серця», «Натхнення час», «Батьківщина», «Шевченко», «Вірші про Україну». Прочитавши сі та инші перлини поетичного мистецтва (котрі, завважмо, лягають у пам´ять швидше, ніж Наташа в ліжко), подумав собі: чому молоді поети не завжди звучать в унісон з такою поезією? коли нарешті молоді флагмани львівської поезії наблизяться до майстерності чільного поета Львівської обласної організації Спілки письменників пана Ярослава Камінецького? Від імені усіх поціновувачів поетичного слова звертаюся до вас, друзі-поети: досить вже вам іти по слідах отого лібераста Сергія Андруховича Жадана, і не пробуйте навіть наслідувати того бородатого дядька Петра Лишегу! Для чого вам строчити одноманітні, як вагони, так звані "верлібри", коли можна складати справжні вірші-паровози, в яких усе обдумано, зважено, переконливо! Як, наприклад, у цій строфі:

А мова це - державності основа,

Що піднімається із попелу сторіч,

Народ вкраїнський лиш вона оновить,

Без неї, мов без сонця, людям - ніч

                                                        (Ярослав Камінецький)

 Але задля справедливості слід зазначити, що й у цій антології, де зібрано, щиро кажучи, поезії елітарні, як це не прикро, не всі твори витримано на такому рівні поетичної майстерності. Декотрі з авторів так і не спромоглися чітко заявити про свою ідеологічну позицію, в частині віршів можна знайти відірвану від соціально значущих реалій підозрілу філософічну туманність, риси меланхолії, відлуння декадентських мотивів. Керівництву Львівського обласного об´єднання Спілки письменників слід би замислитися над тим, чи не порушують індивідуальні голоси таких літераторів, як Андрій Содомора, Микола Ільницький, Микола Петренко, Ярослава Павличко, Ігор Павлюк злагодженого хорового звучання поетів-спілчан.

А загалом, кажу вам, збірка «Невмируща молитва» справляє чудове враження і засвідчує, що літературне життя у Львові вирує аж гай шумить і Спілка гуде.