За сюжетом, Брас Кубас, багатий одинак, наважується після смерті написати оповідь про своє життя. Таким чином започатковується критичний діалог із реалістичною естетикою. Він викладає своє бачення, незважаючи на те, що про нього скажуть чи подумають живі. Такі поняття як правда, наука, доводи виглядають дискусійними і, на думку Браса Кубаса, є відносними. Автор дивиться на світ скептично і зневажливо, спрямовує свій критичний погляд на людський рід, та й самого читача перетворює на одну із жертв іронії своєї книги.

Роман відкриває першу сторінку бразильського реалізму.

Машаду де Асіс вважається одним із найвизначніших письменників Бразилії. Він був першим президентом Бразильської Академії Словесності та одним з її засновників.

«Посмертні записки Браса Кубаса» написані новаторським стилем, на противагу традиційній лінійній оповіді, що заклало засади бразильського реалізму. Сучасні автору критики вважали, що його прозі притаманні модернізм та магічний реалізм. У своєму творі він перериває оповідь роздумами стосовно власне самих подій. Іншими важливими творами цього автора є «Дон Кажмурро» і «Кінкас Борба».

Творчість Машаду справила великий вплив на бразильську літературну школу кінця 19-го - початку 20-го століть. А 1941 року Бразильська Академія Словесності заснувала на його честь премію — Prêmio Machado de Assis (Machado de Assis Prize), яка є найпрестижнішою літературною премією Бразилії.

Машаду де Ассіс. Посмертні записки Браса Кубаса / Машаду де Ассіс, Жоакін Марія; Переклад: Галина Верба; Обкладинка: Надьожна — Львів: Кальварія, 2017. — 240 с. 

Фрагмент

…сподіваюсь, що мені вдасться завоювати прихильність в оцінках читачів; і перше, що я зроблю, то це спробую уникнути довгої і детальної передмови. Найкращою передмовою є така, де міститься найменше речей, або ж така, де говориться тільки дещо: невиразно і незавершено. Відповідно, мені не треба розповідати про надзвичайний процес, яким я послуговувався при створенні цих «Записок», роботу над якими я здійснив уже тут, в іншому світі. Це було б цікавим, проте скрупульозно і довго, а крім усього, геть непотрібно для розуміння самого твору. Він сам по собі є завершеним: якщо він тобі, любий читачу, до вподоби, я буду тобі щиро вдячний за те, що ти доклав сил і прочитав твір, якщо ж ні, то вважай, що отримав від мене щигля, ото і все.