Втім, те інше аж ніяк не є другорядним, можливо, навіть навпаки. Тож, не затримуйте заінтриговані погляди на титулі, а швидше гортайте сторінки, аби поволі дістатися до самого серця перкусії, відвідати манливе сузір´я риб й насолодитися мозаїчною майолікою.

«У цій поезії все калейдоскопічне, тобто химерне і радісне, складене у швидкоплинні фігури, все вирує і росте всередині, ніби яскраво освітлений акваріум».

Остап Сливинський , журнал «ШО».

Вірші збірки «44 / червоні чоловічки» нагадують ріку, що пливе, куди хоче, прокладаючи русло поміж земель інтимності – інтимності слів, речей, пам’яті. Води цієї ріки легкі й повні виразних образів, а хвилі її спокійні й подекуди грайливі. Найцікавіше, що ця ріка – і ці вірші – здається, не потребує нічого, крім як просто текти. Просто бути – до свого найважливішого берега. І вона просто тече. Вона просто красиво є.

Богдана Матіяш , для збірки «Червоні чоловічки».

Стахівська Юлія. Червоні чоловічки: Збірка поезій / Передм. О. Сливинського, післям. Р. Семківа. 2009, 93 с. Серія «Лауреати «Смолоскипа».