Електронна бібліотека/Поезія
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
спільному домі
що зветься Земля
в якому нас доля звела...
* * *
і милістю Богів
гарячою була ота роса
в якій зродилися поети
шукати в муках Слово заповітне
з надією злітали в небеса
а падали на злеті
попаливши крила світлом...
милістю Богів?..
* * *
а полохлива злива зла
когось таки пасла
у домі
нам з тобою досі невідомим
де все загусло як в содомі
стікаючи з висот гріха
напередодні чистого Числа...
то потім позчахнулись Небеса
то потім в блискавках і громі
на попіл вигоріли в невідомим домі
і маски і діяння заземленого зла...
та згодом подих дивного добра
той попіл по світах розвіяв...
чи розсіяв
чи посіяв
для прийдешніх поколінь
немов зернятки від старого зла?
і хто його здола
бо з того подиху вже вітер віє...
і день по дню потрохи тужавіє...
* * *
я б всім простив за всі образи
але до крапель в прощенні згустилися обиди
неначе у печері тьмяно світять зрази
що тішать зір замість обіду
хто нами тільки не обідав –
каліки злидні та старці
що торби носять і горби
у серця камінь й пужално в руці...
мій Боже
і гнів і розпач відведи
ми самі не цуралися біди
ми самі кидались до виру з кручі
не в силах втримати меча шаблюки
рубати все колюче і болюче
тепера носять нашу славу чорні круки
під подзвін кайданів що стисли руки...
я б всім простив
але не сила
коли на всіх одна могила
лишилася посеред степу
і я вмирав...
та пісня пробудила
де кожне слово мов орлиний клекіт –
я не затримаюсь на злеті...
* * *
я рвати будь-якії пута годен
я здужаю поплавить кайдани
на жаль або на щастя жоден
мій ворог не в`язав мене до них
я годен розрівняти гори
і на ланах полоти бур`яни
на жаль або на щастя шори
очі заліпили наче сни...
* * *
без ніякого позову поклику чи наказу
виходили в ніч зірки
білим снігом
лапатим летіли повз мене і Землю
не лишаючи зовсім на ранок і сліду
від нічної пригоди чужих світів
з причинного льоту і миготіння
тільки недосвіт стелився інеєм
допоки не встало сонце
ще й не весіннє
якесь невиразне буденне байдуже
не лишилось від свята нічного й тіні –
з великого снігу мала калюжа
біля мого ґанку
щезне й вона до ранку...
* * *
повільно навстріч плине час
у вчора йде без вороття
було б розбурхати живу іще уяву
та розчинила чорна ніч мої чуття
немов окріп розплавив порошинки кави
і снів нема і просто відпочинку
коли зсудомило чекання ранку
хвилинка треться о хвилинку
аж тихий шелест чується на ґанку –
повільно навстріч плине час...
* * *
ось тихо поскидали жухле листя
недавніх днів усі календарі
прикиданий по горло на обійсті
усім що зберігали дні старі
там геть усе і тлінне і нетлінне
казки бабусь й пророче слово
і впертість з прадідів незмінна
і несмілива віра на онову –
причавили що й не зітхнути
не вийти за умовні огорожі
не скинути умовні пута
не поділити на своє й вороже...
все поскидали ті календарі
проте ламаючи усі закови
босоніж знов блукаю по стерні
збираючи по слову давню мову
зернятко до зерняти на долоню
коли прийде весна ізнов засію –
замає на вітрах зелений пломінь
і зійдеться толока як хліба доспіють...
* * *
сіль то є сіль
з тою звичною гіркотою
що в сльозині
що в жарті солонім
стільки літ ми з тобою
в останнім ваґоні
мчимо наздогнати звабливе завтра
воно мов той обрій –
мрячить на осонні
і гасне
немов не годована ватра
якій не дісталося навіть цурпалки
із осіннього хмизу
ми з тобою ізнов на вічній гойдалці
де тільки сьогодні
в потворній мармизі...
* * *
ми мабуть ніщо
ми сіль скам`яніла
на висхлому дні океанів первісних
яких вже немає давно
на старенькій Землі
що наосліп летить
у незвіданий морок
із нашою сіллю на своєму обличчі
може ще пройдуть дощі
й ми воскреснемо знов
розгулятись могутніми хвилями
океанів
* * *
чим людині збороти смерть?
відбитками підошов
на міському асфальті розпеченім літом?
чи надовго?
літо наступне знов зарівняє розплавом...
посадженим садом квітучим?
висхне із часом
а стовбури з гіллям
пощезнуть у пащах ненажерних камінів
а попіл із димом розвіється непомітно
у прозорості днів...
синів народити?
і в спадок їм передати
пам`ять усіх поколінь проминулих?
Мнемозіно!
тільки ти спроможна пам`ятати довічно...
* * *
спинився раптом світла лет
і Світ завмер у подиві дочасно
ніщо не зрушить сьогодення уперед
коли вчорашне вогнище загасло
одвіку той вогонь горів палав
здавалося що вічний мовби
хоча не кожен й хмизу підкладав
і тільки дехто непідйомний стовбур
запізно звинувачувати варту
що так проґавила раптово
бо кожен грівся біля ватри
де кожна іскра – наше слово...
але жарина серед попелу живе
і може знову скинеться завзята
бо покоління виросло нове
і позове усіх до свята
і всіх зігріє те багаття
де з іскор заклекоче мова
бо кожна є вогненим словом...
СЛОВАМИ СТАРОЇ МОЛИТВИ
* * *
псалом пливе
тремтить в склепіннях
прадавніх фресок злото сутінкове
і прокидається від сну сумління
й душа зліта
Останні події
- 30.01.2025|22:46Топ БараБуки: найкращі дитячі та підліткові видання 2024 року
- 22.01.2025|11:18Англійське чаювання з Генрі Маршем: говоримо, мотивуємо, донатимо
- 22.01.2025|11:16«Інше життя» від Христини Козловської вже в книгарнях-кав’ярнях та на сайті
- 22.01.2025|09:24«Основи» перевидають фотокнигу balcony chic Олександра Бурлаки, доповнену фотографіями з 2022–2024 років
- 20.01.2025|10:41Розпочинається прийом творів на VІI Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
- 17.01.2025|11:04Топ БараБуки: короткий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 15.01.2025|10:48FRANKOPRIZE 2025: Комітет розпочав прийом заявок
- 12.01.2025|20:21Філософські есе Олега Кришталя крізь призму відгуків
- 12.01.2025|08:23«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 11.01.2025|21:35«Де моє хутро»: історія про силу прийняття вперше презентували у Львові