Завантажити

Медвідь! Він такий симпатичний!
[14] Подруга (фр.)
Ш т і ф. 0-ля! Це ще невідомо, хто бідний! В тому-то й трагедія нашого бідного Мулена! Уявіть собі: вона вже третій день живе на його гроші, найняв їй на Grands Boulevards[15] квартиру, їздить на автомобілях і... (піднімає палець догори) і... ще ні одного поцілунку! Ха-ха-ха.
[15] Великі бульвари (фр.)
С а ф о (з щирим жалем). О, бідний!.. та як же вона так сміє!
К а р д и н а л. Дитинко, не хвилюйся, все можливо. Ну?
Ш т і ф. Ну, і що вам більше! Хіба це не трагедія? Мулен — і такі видатки! От влопався... Ха-ха-ха! Якби ви його бачили! От запалила! Очі горять, сам аж схуд... Двісті франків за два дні... Сам казав...
Л е м о н ь є. Мерзота! І тут підрахував.
Ш т і ф. О, Мулен скрізь, mon vieux[16], підраховує! Двісті франків! Na, це Мулен тепер мусить чимсь одплатити.
[16] Старик (фр.)
М і г у е л е с. А ви звідки знаєте, що ні одного поцілунку? Хіба вони не разом живуть?
Ш т і ф. О, ні! Він казав, що вона чогось жде. Взагалі, я вам скажу, мої панове, це надзвичайно пікантна історія. Як розказував мені Мулен, це щось екстравагантне. Це любов якоїсь дикунки. Вона то обіцяє йому неземні блага, то сміється з його; то рветься, то сидить як камінь. Потім схоплюється, велить везти себе в шантани, регочеться, робить скандали. Але це... о, в цьому і е трагедія нашого Мулена, це його найбільш притягає до неї! Ха-ха-ха! Ох, натягне вона великого носа старому Мулену. Але ж я буду радий. Ото!
Мігуелес стріпується й одходить до свого столика.
Л е м о н ь є. Через що ж Мулен вам все це розказував?
Ш т і ф. О, ми з ним близькі приятелі! Мій добрий Мулен... О! Ще як він був простим репортером, ми з ним зналися.
С а ф о. Ах, я хотіла б ще раз побачити цю дикунку! Вона дуже гарна! Правда, старенький! Ти б у неї закохався!
К а р д и н а л. Досить з мене і цивілізованої. Я вже... (Змовкає).
Входить К о р и і й, похмурий. Озирається, ніби кого шукає, киває всім головою, роздягається й сідає окремо за передвій столик.
К о р н і й (голосно до Мігуелеса). Мігуелес, Сніжинки ще не було тут? Не бачили?
М і г у е л е с. Ні, не було. Вона має зараз прийти.
К о р н і й. Ага... Дякую... (Задумливо тарабанить пальцями по столику).
Ш т і ф (до Мігуелеса). Eh bien, mon ami[17], як же там з Салоном? Приймуть вас?
[17] Ну, гаразд, мій друже (фр.)
М і г у е л е с. Я з Салоном нічого спільного не маю! Хапуги й чиновники! Їм би виставку свинячих окороків робити, а не мистецтва. Товстопузі буржуа!
Ш т і ф. Ха-ха-ха!
К а р д и н а л. А вашу. Блек, роботу візьмуть?
Б л е к. Сподіваюсь.
К а р д и н а л. Чудесні люди. Знавці мистецтва.
Штіф і Сафо сміються.
М і г у е л е с. А ти не підмазував Сербена? Ні?
Б л е к (безрухомо-спокійно). Підмазував.
М і г у е л е с (палко). Ну? І вони — чудесні люди?
Б л е к. На цей раз для мене чудесні.
Мімі ввесь час обережно, але неодступно, ніжно кокетуючи, зачіпала Лемоньє,
часом щось шепочучи.
Л е м о н ь є (раптом підводячись, до неї хмуро). Ходім.
М і м і (охоче, хутко встаючи, до всіх). Adieu!
С а ф о. Ти куди?
М і м і (скромно). Ми підем прогулятись.
Лемоньє, оглядаючись, ні ва кого не дивиться.
К а р д и н а л (до нього). О, хмурий юначе, куди веде тебе твоя понура душа? Чому покидаєш нас в самоті?
Л е м о н ь є (беручи під руку Мімі). Adieu! (Виходять).
С а ф о. Ну й Мімі! Ах, каналія, як вона вміє це робити! О ви, мужчини! От уже й утішився... Na!
К а р д и н а л. Дитинко! Він артист. Всяка краса йому близька й утішна.
Ш т і ф. Ха-ха-ха. О, ця потішить!
Входять С н і ж и н к а і Я в с о н.
С н і ж и н к а (злегка в такт похитуючись, на ходу наспівує):
Si voulez de 1'amour,
Depechez vous to uj ours.
0-la-la la-la la-la-la[18].
[18] Якщо ви хочете кохання, Завжди поспішайте. 0-ля-ля ля-ля ля-ля-ля (фр.)
А, святійший Кардинале! Ви вже на своєму місці з прекрасною Сафо? Servusl Сеньйор і сер також? (Кидає погляд на Корпія). А де ж Каміль, Доден, Варсавія? Де ж поет наш? (Здоровкається).
За нею Явсон з люлькою в зубах.
К а р д и н а л. Сьогодні наша братська обитель буде пустувати. Наші орли полетіли на бал «незалежних новаторів». Helas[19]!
[19] На жаль! (фр.)
С н і ж и н к а. Ах, бал «незалежних новаторів", це — виставка неестетичної естетики й огидної краси? Фі, я їм руки не подам. (Гарсону). Мені на той столик (хитає на стіл Корнія) blanche[20]... Янсоне, я думаю, ви не будете нудитись в суспільстві шановних колег моїх? Tres bien[21]! Я маю дещо сказати нашому Білому Медведю.
[20] Біле (фр.) — мається на увазі біле вино.
[21] Дуже добре! (фр.)
Янсон мовчки вклоняється й сідає біля Штіфа.
Б л е к (голосно). Панове! Хто хоче чути поему нашої поетеси? (Показує на дівчину в білім боа).
С а ф о. О, я, я! (Схоплюється).
К а р д и н а л. Поему нашої поетеси? О, який сюрприз! Ми слухаємо всіма вухами наших душ! На стіл! На стіл! Стіл для поетеси!
Б л е к. Заспокойтесь. Поетеса сьогодні хоче читати для вибраних. Хто хоче бути вибраним?
К а

читати