Завантажити

Сніжинка сьогодні холодна й гостра, як в тундрах Сибіру.
Сніжинка. Скільки ж даєте? Корнію! Ідіть сюди!
М у л е н. Я ще нічого не даю... (До Рити). А мадам згодилася б, щоб її прекрасний образ був прикрасою мого кабінету?
Р и т а. Ви хіба лишили б його у себе?
Сніжинка (іронічно). О, напевне! Через два дні був би уже у Швайцера і продавався б в тридцять раз дорожче!
М у л е н. Ви занадто, мадемуазель, читаєте в душах!
С н і ж и н к а. А особливо в таких, як ваша!
Входять Корній,Блекі Мігуелес. Блек і Мігуелес з ложками в руках, їдять з каструльки кашу, яку держить в руці Блек.
М і г у е л е с (палко до Блека). Мистецтво мусить відбивати все! А найперш страждання, радість людей! Мистецтво...
Б л е к (спокійно). Дуже прошу. Я вчора стр страждав животом... Може б, ти проявив це страждання...
М і г у е л е с. Вульгарність не одповідь!
С н і ж и н к а. Білий Медведю! Слухайте,продасте ви своє полотно месьє Швайцеру, чи то пак месьє Мулену?
К о р н і й (здивовано). Я ніяке полотно не продаю панове... От єсть! Ніякого полотна не маю. Я все вже продав, що мав. (Поводить рукою по стінах).
С н і ж и н к а. А це?
К о р н і й. Це — в Салон. І воно не скінчене… От маєш. Тут роботи ще... Ха! Ні-ні, месьє Мулеи, тут лучче й не думайте... І не думайте... Тут, мої панове плюс!.. Це моя робота. Тільки моя! В цьому, мої панове моя, скажу я вам, надія... От...
М і г у е л е с (грізно). Продать?! Що продав?! Це полотно? Зараз? (До Мулена). Ану, спробуйте,месьє, купити його! Ану! Це полотно купити? Та ви знаєте, що в цьому полотні? Ну? А! Ви, критики! Тут імпресіанізм, реалізм, натуралізм? Правда? Тут — Бог!Розумієте? Ви можете Бога купити? Говоріть!
Б л е к. Їж кашу, Мігуелес.
М і г у е л е с. Я сам оцими руками порву полотно як сеньйор Корній продасть його вам. Voila![10]
[10] Так! (Др.)
Б л е к. Мігуелес, їж кашу, бо не зостанеться.
Мігуелес машинально бере кашу з казана.
М у л е н. Сеньйор Мігуелес більший рояліст,ніж сам король... Але мушу спитати, колись же та продасть месьє Корній своє полотно?
С н і ж и н к а. Із Салону продасть! Ось коли.
М і г у е л е с. Безумовної (Їсть кашу).
К о р н і й. Мої панове! Я мушу наперед скінчити його... Наперед треба, знаєте, скінчити. А я не занаю, чи до Салону встигну... Ну, як там. Рито, Лесику, гa?
Р и т а. Зараз лікар прийде, спитаєш у нього.
К о р н і й. Ну, от, лікар. От єсть. А полотно стоїть... От і маєте... Салон.
С н і ж и н к а. Ех, Білий Медведю, скували ви себе лікарями, Лесиками, пелюшками! (Дивиться з сміливим викликом на Риту). Артист мусить бути вільним од усього і жерцем тільки краси! Правда, сер Блек?
Б л е к. Yes![11]
[11] Так! (англ.)
Р и т а. Білий Медвідь, Сніжинко, так і робить, не бійтеся!
С н і ж и н к а. Так? О ля-ля! Хіба такі вільні? Ха! Вільні трішки інакше виглядають. Ех, славне було колись Запоріжжя! От, месьє Мулен, знаєте, було колись в українців таке військо, яке не знало сім'ї. Це були рицарі війни і краси! Коли чого хочеш добути, то мусиш все йому віддати. От всім артистам Січ Запорізьку установити. Киями того, хто одружиться.
Р и т а (холодно-вороже). Так? О, таких «рицарів » багато знайдеться.
С н і ж и н к а. Ви думаєте? Ой, ні. Сильних мало. Через пелюшку не переступлять. Ха-ха-ха! Ходімте, Янсоне! Мігуелес, не стережіть полотно, все одно продадуть. (Стук у двері з коридору).
Р и т а. Ввійдіть.
Входить лікар. З настовбурченими сивими бровами і різким крикливим голосом.
Л і к а р (киває всім головою, до Рити). Ну, як? Що нового? Нічого?
Р и т а. Нічого.
Л і к а р. Температура не впала?
Р и т а. Ні. Лікар. Треба подивитись. Ходімте.
Ідуть наліво.
Корній кудовчить волосся, ходить но хаті.
С н і ж и н к а. От, Мігуелес, женіться й малюйте дітей і їхні страждання.
М і г у е л е с. В стражданні дитини найбільше чистоти і краси!
Б л е к. Я як був малим, то тільки й знав, що страждав на шлунок.
М і г у е л е с. Ти з пелюшок — цинік.
Б л е к. Навпаки, найчистіша й найгарніша, виходить, істота.
Мулев підходить до полотна, піднімає покривало й дивиться.
М і г у е л е с (обертаючись туди, до Блека). Ти подивись: ну що варті всі ваші казочки, голі тіла, фантасмагорії перед цим великим... Цим вселюдським, цим виразом любовної скорби матері над дитиною... Тут... тут... чорт забирай, тут історія людей, тут екстракт всякої любові і краси. Ну, ти, шлунок, подивись! Та це полотно весь Салон ковтне, весь, з усіма вашими примітивами, імпресіонізмами і всім лахміттям! Ось де краса! Бачиш, шлунок?
Б л е к. Їж кашу, Мігуелес, бо буде порожній шлунок.
С н і ж и н к а (різко). Це — краса? Це інстинкт! Краса не тут. Картина тільки показує, що в автора велика сила, й більше нічого, яка навіть такий пошлий мотив може зробити гарною симфонією тонів. Але вона ж і показує, що автор гине! Білий Медвідь гине в пелюшках!
К о р н і й (виходячи з задуми). Що?.. А, панове, лишіть... Е, що там дивитись.
М у л е н. Месьє Корній, я можу знайти вам доброго покупця на це полотно.

читати