Завантажити

спочинемо трохи.
Р и т а. Спочинем, спочинем... Там, на канапі, правда? Візьмемо туди Лесика і всі спочинемо.. Ходім! (Веде його, бере труп і йде за ним).
К о р н і й. Навіщо Лесика? Може б, нехай там?
Р и т а. Ні-ні, він з нами. Ми всі троє — одно. Правда? Тепер ми всі троє — одно... Правда?
К о р н і й (сідаючи на канапі, стомлено). О, як я стомився, слабість така по всьому тілі... Але гарно.. Нам, Рито, треба спочити. То правда... Завтра ми будемо цілий день. Я мушу скінчити... Ми, Рито, пережили багато... Ну, нічого.. Зараз уже лучче. Правда?
Р и т а. Правда, любий, правда. (Кладе Лесика посередині між собою й Корнієм).
К о р н і й. Це Лесик? О, яка слабість. Я чую, що засну... (Заплющує очі й далі говорить з заплющеними очима).
Р и т а. Засни, засни... Ми всі заснем. Я тільки вип'ю води і теж... Я зараз... (Біжить до столу, наливає в склянку з пляшечки і випиває. Біжить назад, сідає, обнімає Корнія, пригортає до себе й тихо говорить) Тепер усі заснемо.. Правда? Як гарно грає скрипка Вона нам грає... Нам, щоб ми заспокоїлись і заснули Ми знайшли вже нове... Правда, Нію? Ти віриш мед тепер, віриш, що я вже інша?
К о р н і й. Не знаю. Рито, не знаю... Я хотів би тільки вірити... Бо я. Рито, так не можу, як було... Я більше так не можу.
Р и т а. Я знаю, знаю... О, я знаю, що ти не можеш... І через це... Тепер буде інакше... Зовсім інакше...
К о р н і й. А за Лесика... ти простиш мені?
Р и т а. Простю, простю, єдиний мій, за все простю... Ти любиш мене, скажи?
К о р н і й. Люблю, Рито, люблю такою, як ти зараз...
Р и т а. Правда?.. І я люблю... І Леснк любить... І ми всі троє — одно... Як колись... О, тепер ми не розстанемося... І нікуди ми вже не підемо, ні до Сніжинок, ні до Муленів, ми всі разом будемо.. Правда?
К о р н і й (ледве чутно). Правда.
Р и т а. Ну, поцілуй же мене... востаннє.
К о р н і й (слабо повертає до неї лице, цілує). Хороша моя.
Р и т а. Прощай, мужу мій. Білий Медведю.
К о р н і й (слабо посміхаючись). Прощай. До завтра. Як страшко і солодко хочеться спати...
Рита. Спи, Спи... (Суворо і скорбно дивиться на нього).
Скрипка все грає, тужно і жалісно. Рита раптом здригається,
тихо встає і йде до полотна.
К о р н і й (тихо). Рито! Куди ти?
Р и т а. Я зараз. Спи, спи... (Підходить до полотна, знімає його з мольберта, бере з столу ніж і розрізає).
К а р н і й (слабо). Що там. Рито?
Р и т а. Нічого, милий, нічого... Спи спокійна.. Спи тепер.
Вертається, пригортає до себе Корнія, цілує Лесика, потім мужа, кладе голову йому на плече і з щасливою, стомленою посмішкою заплющує очі. Скрипка грає серед мертвої типи.

читати