Завантажити

О ні! - впевнено відповіла вона. - Проти кожної отрути є ліки. Треба тільки дізнатись, що саме могли тобі дати. Я певна, що зуміла б це розгадати і вилікувала б тебе.
- Спасибі, що ти мене підтримуєш, Феофано. Але треба взнати, хто міг дати цю отруту, бо цей чоловік може дати її ще раз і ще раз.
- Чоловік або жінка, - коротко процідила Феофано Він пильно з западин свого черепа дивився на неї
- Ти думаєш, що це жінка?
- Жінка і чоловік.
- Феофано! Скажи мені правду.
- Гаразд, я скажу правду, якою б жорстокою вона не була. Феодора... я чула про неї ще у Вірменії, а тепер і в Константинополі, - це твій ворог; але багато говорять і про Варда Скліра, він навіть тримає тут свої легіони. Феодора і Склір - для них це було б непогано.
- Який жах! - говорив він. - Нікчемна Феодора! Розумію, вона мене ніколи не любила, не любив і я її... Василіса, о, як я помилився, взявши з нею шлюб. А Склір - невдячний полководець, бездара, вбивця. Так ні ж, вони мене не присплять, не обдурять, не обдурять, я зроблю так, що їхні божевільні наміри не здійсняться, розсиплються в прах, а самі вони загинуть.
Феофано байдуже нібито сказала:
- Я тобі відкрила всю правду, ти ж роби, як хочеш, Іоанне. Пам'ятай, що Феофано близько, у Влахерні, і допоможе, врятує тебе, я завтра ж, завтра знайду, пришлю тобі ліки.
- Спасибі, Феофано!
Вона схилилась і поцілувала чоло імператора.
- Імператор мусить діяти спокійно, - нахилившись до вуха імператора, прошепотіла Феофано. - У тебе є багато ворогів.
- Я знаю, що в мене і в тебе є багато ворогів, і діятиму дуже спокійно, - також пошепки відповів на це Цимісхій. - Нині ще досить одного мого слова - й усе буде, як я хочу Спасибі, Феофано. Уже пізно, іди пришли мені ліки сама жди мого слова.
- Прощай. До побачення, любий василевсе!
 
5
 
У ніч перед 6 січня 976 року до спочивальні вмираючого імператора прийшов вселенський патріарх Антоній - сивобородий, старий, але жвавий ще чоловік. Увійшовши туди, він низько вклонився імператорові, а потім сів біля його ложа.
- Помираю я, отче, - почав імператор. Патріарх смиренно сказав:
- Всевишній благословив тебе, він принесе тобі здоров'я, дасть довгі літа життя на благо Візантії й усього світу.
- Ні, отче, дні мої пораховані, і я покликав тебе, щоб зробити останні земні мої розпорядження.
- Великий василевсе, - говорив патріарх, - церква день і ніч молиться за твоє здоров'я, хоч ти сам не дуже доброзичливий до нас: ходив у походи, нас позбавив усіх пільг, коли тобі важко, кличеш до свого ложа не мене - патріарха, а якогось адріанопольського єпископа... Хоч, правда, - закінчив патріарх, підійнявши руки д'горі, - всі ми рівні перед богом: василевс, патріарх і єпископ також-де, а перед смертю тим більше.
Імператор розумів образу старого патріарха.
- Я кликав багатьох і багатьох осіб, - сказав він, - і готовий покликати сюди всю церкву. Але патріарх у мене один, і тому в цю особливо важку годину кличу токмо тебе. І ще мушу сказати, отче мій Антонію, що я діяв не завжди справедливо щодо тебе й церкви, - коли імперії було важко, позбавив духівництво багатьох пільг, встановлених попередніми імператорами. Що ж, винюсь, повертаю церкві всі її пільги, які забрані були в неї передаю їй храми, дам землі в Македонії й Фракії.
- Господь не забуде тебе, ми ж прославимо навіки.
- Я хочу піти з цього життя, повівши тобі про всі свої гріхи й одержавши перед життям вічним прощення від бога...
- Говори, василевсе, а я іменем господа бога відпущу тобі всі гріхи.
- Я хочу сказати про один гріх: незаконний мій шлюб.
Патріарх, не розуміючи нічого, пильно дивився на Іоанна.
- Як тобі відомо, отче, у імператора Костянтина були діти Роман і Феодора, я ж небіж покійного Никифора, що був чоловіком Феофано - дружини Романа...
- О, розумію, - суворо промовив патріарх, - спорідненість третього коліна, а церква забороняє кровозмішання до шостого коліна... Пам'ятаю, патріарх Полієвкт заборонив шлюб Никифора з Феофано, хоч він був тільки хрещеним батьком її дітей... А тут справа гірша.
- Мучусь, отче... Як стану я на суд перед престолом господа бога?..
- Не пізно ще церкві оголосити цей шлюб кровозмішанням, розірвати його, я ж іменем бога прощу і вже зараз прощаю тобі гріх.
- Я згоден, отче, і прошу оголосити мій шлюб кровозмішанням, розірвати його...
- Воля твоя буде виконана, василевсе... Церква розриває твій шлюб з Феодорою.
Ближчого ж дня, зібравши синкліт і запросивши на нього патріарха Антонія, проедр Василь домігся, що члени синкліту визнали шлюб Іоанна з Феодорою недійсним, бо, мовляв, Іоанн був небожем імператора Никифора, а Никифор - кревним родичем імператора Костянтина, через що шлюб його з Феодорою є кровозмішанням.
З таким самим і, мабуть, більшим правом можна було довести й інше - що Іоанн все життя прагнув і все одно не міг стати родичем когось з імператорів, але проедру Василеві досить було

читати