
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
нагадував постать велетня, довге гiлля було як простягнутi вперед руки, на гiллi висiли зотлiлi ручники, пробитi шоломи, пощербленi мечi, iржавi списи...
З Днiпра вiйнув вечiрнiй вiтер - i заворушились, мов живi, ручники, забрязкотiли шоломи, мечi й списи, нiби хтось говорив до воїв.
- Боги вимагають жертви, - пролетiло мiж ними.
Князь Святослав сам принiс у жертву богам хорта й окропив стовбур дуба, промовивши:
Боги! Ми щасливо повернулись сюди,
Складаємо вам жертву за помiч вашу,
Боги, поможiть нам далi i милуйте,
Даруйте перемогу на бранi, мир на землi...
Усi вої повторювали слова князя Святослава. А в цей час над лiвим берегом Днiпра, все в одному мiсцi, де серед густих кущiв стояла стара верба iз збитою перуновим вогнем вершиною, кружляли й кружляли двi лелеки. Раз за разом вони спускались до вершини, де чорнiло їхнє гнiздо, сердито скреготали дзьобами, але, нiби злякавшись чогось, сполохано вiдскакували вiд гнiзда й знову починали кружляти в небi.
Лелеки були сполошенi немарно: на вершинi верби, ховаючись у гiллi, сидiв дозорець iз луком i стрiлами бiля пояса. Пiд деревом у кущах сидiло на конях кiлька вершникiв - чорних, засмаглих, у низеньких баранячих шапках i таких самих куцих кожушках, пiдперезанi ремiнними поясами, на яких висiли кривi шаблi.
Один вершник, правда, одягнутий був краще, нiж iншi: шапка на ньому була з соболя, оздоблена кiлькома великими самоцвiтами, iз дорогого соболя пошитий був i кожух вершника, на грудях у нього на золотому ланцюзi висiла тамга* (*Тамга - княжий знак.) iз невiдомим написом, шабля вершника обкована була золотом i цяткована перлами. Якби князь Святослав мiг бачити вершника з тамгою, то пiзнав би його - це був печенiзький каган Куря, що колись пiд Києвом присягався йому в мирi й дружбi.
Але що важило слово печенiзького розбiйника? Ще минулої осенi над Днiстром знайшли його посли iмператора Цимiсхiя. Тодi ж вони дали йому мiх iз золотом i пообiцяли дати ще стiльки ж, аби тiльки вiн наскочив у полi над Руським морем або десь на Днiпрi на князя київського Святослава i вбив його. Каган Куря, пам'ятаючи свiй невдалий похiд на Київ i образу вiд князя Святослава, згодився це зробити.
I коли князь Святослав плив iз воями своїми Руським морем, то з суходолу - з ярiв i лiсiв - за ним пильно стежив каган Куря з своїми вершниками. Ромеї нiбито не воювали, але воювало їхнє золото. Князь Святослав плив морем - печенiги посувались суходолом, вої князя зазимували на Бiлих берегах - каган Куря став улусом вище над Днiпром. Ранньої ще весни печенiзька орда вийшла на пониззя, каган Куря бачив, як лодiї руських воїв почали одриватись вiд Бiлих берегiв i попливли вгору проти швидкої течiї.
Тодi каган зрозумiв, що настав час помсти. Повернувшись до улусу, вiн велiв своїй ордi з кибитками, жонами, худобою рушати на схiд, а сам iз кiлькома тисячами вершникiв став посуватись вгору понад Днiпром. I скiльки не пливли вої князя Святослава проти води, каган Куря, криючись у ярах i лiсах, посувався з вершниками своїми вище й вище понад Днiпром. Ждав нагоди, коли зможе напасти на князя Святослава.
Тепер ця нагода трапилась. Каган Куря знав, що князь Святослав розбив свої лодiї на три частини. Розвiдники кагана потай пiдкрались уночi до самих лодiй, коли вої зупинялись на ночiвлю, i дiзнались, що князь Святослав iде на чолi лодiй. З лiвого берега каган бачив, як переднi лодiї зупинились бiля острова Григорiя...
Лелеки довго кружляли над вербою. Почало темнiти, й вони спустились до свого гнiзда - певне, вирiшили ночувати поруч iз чорною людиною, може, вона не зачепить їх. Час вiд часу лелеки, правда, лякались i висували довгi шиї з гнiзда - чорна людина, яка сидiла поруч, розмовляла з тими, що стояли внизу.
- Лодiй не видно? - запитували з кущiв.
- Нi, їх бiльше немає, - вiдповiв дозорець з вершини.
- Що на островi?
- Там запалили вогник...
- Вони приносять жертву своїм богам, - засмiявся один iз тисяцьких, що оточували кагана. - Я знаю, жертви в них приносить князь... Святослав...
Каган Куря дивився на Днiпро, що швидко темнiв i зливався з берегами. Там, на островi Григорiя, в голубiй iмлi горiв червонкуватий вогник. Там князь Святослав приносив жертву, навкруг стояли його вої...
Спершись на луку сiдла, каган Куря замислився. Тодi, коли князь Святослав вирушав вiд Бiлих берегiв, каган думав, що iтиме поруч iз ним берегом Днiпра, але налетить на руських воїв у порогах, коли вони змушенi будуть вийти на берег i волоком тягтимуть свої лодiї. Там, на березi, над порогами, коли вої витратять усi сили, каган збирався вночi пiдкрастись до стану русiв i поквитатись iз Святославом...
Але зараз трапилась iнша нагода. Князь Святослав зупинився на островi Григорiя, з ним небагато воїв. Iншi лодiї ще далеко, вони будуть тут не ранiше як уранцi...
На островi ще раз блимнув червонкуватий вогник i згас. Каган Куря знав: руськi вої вночi не палять
Останні події
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію