Завантажити

енциклопедії і зупинився на малюнку магічного тибетського кола.
— Хлопці, — вигукнув він. — А подивиться сюди: на це тибетське магічне коло! Що воно вам нагадує?
— Зрозуміло, тибетську мандалу, — вроздріб відгукнулись хлопці.
— Усі бачили цей малюнок, — уточнив Олександр.
— А що ще всі побачили? — запитав Анатолій.
— Немає восьми маленьких фігурок, замість яких — дві великих, — відповів Олександр.
— І є надписи, які ми прочитати поки що не можемо, — озвався Віктор.
Усі дивились на Анатолія. Він ще трохи витримав паузу, а потім сказав:
— А вам не здається, що дві великі фігури на магічному крузі відображають два Всесвіти… А вісім зображень на мандалі відображають насправді чотирьох фізичних осіб та їхніх чотирьох так би мовити душ…
— Тобто, дійсно, мандала може виявитися закодованим посланням-ключем… — прошепотів Анатолій.
— Треба пильніше придивитись… — схилився над малюнком Вадим.
Він узяв збільшувальне скло та почав пильно роздивлятись малюнок.
— Чотири зовнішніх кола, — почав він розмірковувати вголос. — Зовнішнє має зображення людей — щось на зразок картинок із побуту… Здається, присутня тема вогню… На третьому колі щось схоже на надпис…
— Шкода, що не можемо зараз прочитати, — пожалкував Віктор.
— Усередині чотири башти, вісім уже відомих зображень… Щось схоже на рослини у діжках…
— Де? Покажи! — схилився до нього Олександр.
— Ось тут, біля башт, — передав йому збільшувальне скло Вадим.
— Угу, — мугикнув Сашко і почав коментувати:
— А між рослинами та маленькими зображеннями сидячих людей ще по дві якісь постаті… Якійсь хитрий квадрат та в центрі ще одне коло… А всередині не можу розібрати… Чи то якась шестилапа комаха, чи ще щось…
— Знаєте що хлопці? — обличчя Вадима прояснилось. — Я знаю, що це досить незвична пропозиція. Але… Але можна просто спробувати. Я пропоную прямо зараз узятись за руки… Тут, над столом. Усім разом поєднати, торкнутися ногами та головами… Та спробувати вплинути на щось… Згоден, що ця пропозиція звучить незвично, навіть смішно, але ми нічим не ризикуємо…
— На що саме вплинути? — зажадав уточнення Олександр.
— Ну так одразу не можу сказати, — подивився навколо Вадим і помітив кота Ваську, героя перших Олександрових досліджень. Кіт спав, розкинувши лапи, біля батареї опалення під вікном.
— Як говориться, рекомендую потренуватися на кішках, — сказав Вадим. — Один радянський кіногерой робив схожу справу дуже вправно.
— А що, ми нічого не втратимо, коли спробуємо, — погодився Анатолій. — Навіть цікаво… Хоч із сторони це буде виглядати дещо дикувато…
— Пропоную убрати зі стола зайві предмети, — по-діловому підійшов до справи Віктор.
— Як би там не було, але пропозиція має сенс, — погодився Олександр. — Можна спробувати. Раптом щось і вийде…
Хлопці усі разом зібрали зі стола папери, магнітофон, ручки, олівці та віднесли все це на сусідній стіл.
— Мені здається, що на столі щось-таки повинно бути… — засумнівався Вадим.
— Спробуємо чистий варіант, — заохотив його Сашко.
— Хлопці, — утрутився Анатолій. — Думаю, що є сенс у тому, щоб нам заздалегідь домовитись про те яку думку ми будемо передавати Васьці.
— Добре, — погодився Віктор. — Хай прокинеться, встане та підійде до столу біля стіни…
— А потім хай плигне на стіл, — додав Вадим. — Ну що, будемо починати?
Хлопці сіли на свої місця, якось ніяково, з посмішками дорослих людей, які змушені робити дитячі речі, взялися за руки, торкнулись один одними колінами, та притисли лоб до лоба.
— Стоп, хлопці, — перервав приготування Анатолій. — Нам необхідно бути вкрай серйозними, треба зосередитись на передачі. Крім того, на всяк випадок, якщо ми самі впадемо в транс, треба вигадати щось таке, що нас розбудить… Я заведу будильника.
— Мабуть, такі міри перестороги будуть трохи зайвими, — сказав Віктор. — Але дійсно треба провести цю спробу серйозно, з чистими думками… Крім того, пропоную виконати перше випробування із закритими очима.
;
;
/*-------------------------------------13----------------------------------*/
;
Хлопці кивнули на знак згоди та зосередились на незвичайному випробуванні.
При невеличкій долі уяви, якщо б у них була змога подивитися на себе згори, то вони могли б побачити своєрідне дерево життя ацтеків, утворене їхніми головами, плечами та руками…
“Ворухни хвостом.”
Кіт спав, але кінчик хвоста кота зробив маленький рух та повернувся на місце.
“Ворухни лівим вухом.”
Котяче ліве вухо явно струсонулось.
“Добре. Тепер прокинься.”
Васька відкрив очі, підняв голову та здивовано подивився на хлопців, які сиділи за столом із закритими очима.
“Обійди навколо столу три рази.”
Кіт покірно піднявся і, навіть не потягаючись, як це зазвичай робить вся котяча братія після доброго сну, неквапливо почав обходити стіл.
“Швидше.”
Васька два рази швидко пробіг навкруги столу та зупинився, глядячи на хлопців.
“Іди спати.”
Він пішов на своє місце та лік

читати