Завантажити

чистячи свою рибинку.— Ми тут говоримо про дівчат та конкурси немовби ми самі справжні біороботи. Кожен із нас, здається, зовсім забув про те, що відбулось нещодавно.
Хлопці замовчали й зосередились на своїх думках. Вони наче тільки-но пригадали приголомшливі події сьогоднішнього ранку.
— А я пропоную провести маленький експеримент прямо тут, на пляжі, — захопився Віктор. — Можемо спробувати щось невеличке, та загалом можемо вже зараз з’ясувати дальність нашого впливу…
— У цьому щось є. В усякому разі на нас ніхто не зверне уваги. Проекспериментуємо на брудершафт. — підтримав його Анатолій і тихо проспівав: “Пад крил?м самаль?та а чьом-та пай?т…”
Четвірка відставила кухлі. З’єдналися голови, руки та ноги.
“Усім тим, хто зараз стоїть — сісти.”
В уявному колі, центром якого була четвірка, усі пляжники сіли прямо на пісок. Діаметр цього кола був невеликим, щось близько двадцяти метрів.
“Усім тим, хто стоїть — встати.”
Ті, хто сидів, встали.
“Усім займатися своїми справами.”
Усе відбулось за декілька секунд. Дехто з відпочиваючих продовжував сидіти, дехто встав та пішов до моря купатись. Хлопці відкинулись на своїх стільцях.
— Усе ясно, — сказав Анатолій. — Наш вплив діє на відстані приблизно двадцяти метрів. Але цього надто замало…
— Висновок: треба винайти якійсь підсилювач, — погодився з ним Вадим. — Пропоную сьогодні відпочити, а завтра почнемо новий етап роботи.
— А може дія алкоголю послаблює силу впливу? — запитав Анатолій.
— Цілком можливо, — погодився з ним Віктор. — Але можливо й інше. Спробуємо повторити завтра на чисту голову. Але я чомусь певен, що алкоголь не дуже впливає на нас. Вадик правий, треба шукати щось таке… на зразок підсилювача.
— Здається, я можу визначити напрям пошуків, — сказав Сашко і став дивитись на море крізь свій кухоль.
Анатолій саркастично посміхнувся.
— Істина у вині? Точніше, у пиві?
Сашко знову трохи затримався з відповіддю.
— У мандалі. А точніше, у мексіканському малюнку дерева життя.
— Ти маєш на увазі… — почав Вадим.
— На малюнку зображені дерева… та гілки! — майже вигукнув останнє слово Віктор.
— Правильно!
Обличчя хлопців пожвавішали. Вони готові були кинутись у мозковий штурм хоч зараз.
— Добре. Питання в тому, які саме дерева? — запитав Сашко.
Віктор, як у школі, підняв руку і почав був говорити. Але його перебив Вадик.
— Почекайте хлопці. Почекайте. Я розумію, що зараз у кожного з нас дуже багато ідей. Однак, якщо час і підходить, все ж таки ми не в тому місці…
— Повністю погоджуюсь, — підтримав його Анатолій.
— То, може, повернемось у контору? — запропонував Віктор.
— Я не проти, — сказав Вадик. — Але. Гадаю, що ми трохи не в тому стані, щоб розв’язувати складні питання.
— Крім того, нам потрібний сам малюнок… — відгукнувся Анатолій.
— Якщо хочете, я вам хоч зараз його намалюю, — не вгамовувався Віктор. — По пам’яті намалюю.
— Я пропоную думати відпочиваючи, або відпочивати, думаючи, — сказав Олександр.
Усі його зрозуміли: хлопці якось разом замовчали. Кожен із них замислився. Віктор поклав лікті на стіл, сперся підборіддям на великі пальці рук та став дивитись на море. Олександр підняв свій пустий кухоль і через нього почав вивчати відпочиваючих, зупиняючись чомусь на дівчатах. Увагу Анатолія привернули декілька акацій та тополь, які росли поруч із кафе. Він нахилив голову трохи набік та вивчав їхні крони та стовбури. Вадиму залишилося просто небо, по якому повільно пропливали невеличкі хмарки.
Мовчання тривало декілька хвилин. Поки його не порушив Сашко.
— Зрозуміло, що нам важко відповісти на питання підсилювання психічної енергії без необхідної інформації, але ми можемо знову повернутись до вивчення об’єктів впливу. Тобто до обговорення питання явища біороботизму.
— Хоч ми декілька разів і обговорювали це питання, я знову та знову повертаюсь до нього думками, — підтримав його Вадик. — Чи маємо ми право насильно втручатись у природні процеси…
— Тут ще треба розібратись, — утрутився Віктор, — що взагалі є втручанням у природні процеси. Узяти хоча б розробку ядерної бомби. Це був природний процес, чи штучне втручання?
— Гадаю, що на момент винаходу самої бомби її творці вважали це штучним втручанням, яке зараз ми сприймаємо в якості історичного явища, — сказав Сашко.
— Досить цікава думка, — озвався Анатолій. — Адже розвиток людства — це природний процес.
— В усякому разі наше відкриття природно вписується в теорію Всесвітів, — парував Олександр.
— Ого! — озвався Вадик. — Гіпотезу підвищили у ранзі…
— А хіба те, що відбулось сьогодні і навіть декілька хвилин тому не утверджує цього? — запитав Анатолій.
— Згоден, теорія Всесвітів уже існує, — посміхнувся Вадим і несподівано запропонував: “Може досить тут сидіти? Підемо трохи пройдемось по узбережжю, а потім трохи по місту: давно вже так не гуляли.”
Сашко підтримав його.
— А що? Слушна

читати