Завантажити

він.
;
;
/*-------------------------------------97----------------------------------*/
;
Невеличка група втікачів на мікроавтобусі безперешкодно виїхала з бази і невдовзі дісталась Ель Пасо. За нашвидкуруч розробленим планом, вони кинули позичений на базі мікроавтобус в середині міста і, ввімкнувши ефект невидимості, на чотирьох таксомоторах направились до східних околиць міста. На кожну родину прийшлося по легковику.
— Придивляйтесь до домів з великими гаражами, — сказав Анатолій своїм батькам. — Нам краще знайти мікроавтобус.
Довго чекати не прийшлось і група машин зупинилась біля одного подвір’я, де невеличкий мікроавтобус стояв прямо біля будинку.
— Це, здається, саме те, що нам потрібно, — сказав Толик.
Усі вийшли з легковиків.
“Водіям легковиків повернутись до міста. На питання куди ви виїжджали — відповідайте про місце доставки передостанніх пасажирів. Більше ніяких пасажирів не було.”
Таксі рушили у напрямку центру Ель Пасо, а втікачі направились до будинку.
“На всяк випадок. Нас тут ніхто не бачить.”
Вони “промацали” будинок. У ньому спали чоловік з жінкою, обидва років сорока.
“Жінка спить до сьомої ранку. Чоловік йде до мікроавтобусу. Сусіди сплять і нічого підозрілого не помічають до восьмої години ранку.”
Через декілька хвилин всі їхали за околиці міста.
“Ви мексіканець?”
“На щастя, ні.”
“Що вам відомо про тунелі для переходу кордону з Мексікою?”
“Нічого невідомо.”
“Їдемо на схід до найближчого населеного пункту. Яке це, до речі, місто?”
“Санленд Парк.”
Рушили на схід. Проїхали близько п’яти кілометрів.
“Треба час від часу зупинятись і “сканувати” навколишній простір на предмет знаходження тунелю до Мексіки.”
“Зупинити машину.”
Мікроавтобус зупинився.
“Хто знає про тунелі на кордоні?”
Тиша.
“Їдемо далі.”
Проїхали ще п’ять кілометрів.
“Зупинити машину.”
Мікроавтобус знову зупинився.
“Хто знає про кордонні тунелі?”
“Я.”
“Де він знаходиться?”
“Мені відомий один неподалік від Дугласа у штаті Аризона. На мексіканській стороні він виходить до Агуа Прієта.”
;
/*Агуа Прієта — місто-близнюк Дугласа, кордон між Мексікою та США проходить через декілька таких міст-близнюків, або міст-сестер, серед яких: Ногалес — Ногалес, Нако — Нако, Дуглас — Агуа Прієта, Ель Пасо — Сьюдад Хуарес, Ігл Пасс — Пієдрас Неграс.*/
;
“Що ви зараз робите?”
“Сплю.”
“З ким можна зв’язатись у Дугласі?”
“З моїм двоюрідним братом.”
“Як його ім’я? Де його можна знайти?”
“Армандо Ортега. Живе на восьмій вулиці.”
“Водій. Де ми зараз знаходимось?”
“У Санленд Парку.”
“А як щодо поїздки до Дугласа, Аризона, а потім повернутися назад.”
“Туди близько трьохсот кілометрів. Мені треба заправитись.”
“Він не встигне вчасно повернутись додому.”
“Як їхати до Дугласа?”
“По десятій до Лас Крусеса. Потім до Демінгу. Далі не пам’ятаю, інші штати, треба буде їхати за вказівними знаками.”
;
/*Десята — номер міжштатової дороги у США.*/
;
“Скільки до Лас Крусеса.”
“Десь п’ятдесят.”
“Їдемо до Лас Крусеса.”
“З Лас Крусеса цей водій поїде додому, а ми далі рушимо на перекладних.”
;
;
/*-------------------------------------98----------------------------------*/
;
Мемуне сидів за столом в кабінеті і задоволено потирав руки: незважаючи на невдачу операції із захопленням хлопців на території Сполучених Штатів ситуація несподіваним чином почала виправлятися.
“Перша інформація, що надходить, свідчить, що ці хлопчики утерли носа ЦРУ. Ситуація в Ленглі близька до панічної.”
Однак, незважаючи на свій гарний настрій, мемуне помітно нервував.
“Про що американці встигли довідатись? Як багато знають вони про роботу ефекту впливу?”
Він встав і продовжував розмірковувати, повільно ходячи по кабінету.
“Якщо виходити з нервової реакції ЦРУ і організації пошуків, то хлопчики їм дуже потрібні. За нашою інформацією американці їх забрали з Канади. Ми знаємо, коли вони туди потрапили. Але чому вони їздили туди? Невже тільки хотіли втекти? Чи, може, було ще щось? Відомо лише, що їх переховували на якійсь військовій базі. Якщо зважити на масовий перетин кордону в районі Ель Пасо, то їх можливо переховували десь у Вайт Сендзі. Складається враження, що цього разу вони направились до Мексіки.”
Він знову сів за стіл.
“Наших у Мексіці зовсім небагато, якщо не помиляюсь, то лише у посольстві. Політиків Мексіка не цікавить.”
З почуттям легкої досади він пригадав відповідь прем’єр-міністра на його запит щодо організації невеличкої розвідницької мережі в Центральній Америці: “Як вам відомо, ця частина світу не входить в коло наших найважливіших інтересів.”
“Тепер доведеться перекидати в район північної Мексіки агентів зі Сполучених Штатів з завданням знайти розробників впливу. Треба з’ясувати кого ми можемо швидко перекинути з південних районів США?”
Він зробив відповідну помітку у блокноті.
“Район пошуків — Мексіка. Безперечно, досвідчені

читати